Добрий день, шановні учні, батьки і педагоги! 

    Сьогодні хочу поговорити про толерантне ставлення і спілкування з ветеранами і ветеранками війни, які приходять у відпустку або повертаються до цивільного життя. Більша частина цивільних людей не знають як спілкуватися з військовими так, щоб не ретравмувати і не викликати агресію з їхнього боку. Я пропоную до вашої уваги поради  та презентацію щодо коректного спілкування з ветеранами і ветеранками.  

Для багатьох ветеранів перехід з військового життя до цивільного може бути непростим процесом, водночас їх життєвий шлях триває — вони так само потребують займатися улюбленою справою, закохуватись, навчатись і просто жити... І разом із тим щодня адаптуватися до нової реальності, в якій більшість не проживали схожого досвіду. Тож цивільним важливо навчитися бути підтримкою, проявляючи повагу та людяність. Сьогодні українське суспільство разом, у взаємодії цивільні–ветерани, вибудовує культуру взаємодії і правила спілкування. І в цьому велика роль військових, які розповідають про свої почуття, діляться своїми переживаннями та тим, як їм відгукуються слова й дії цивільних людей довкола.

Основа взаємодії цивільні–ветерани: повага  й толерантність

Ми ніколи не знаємо, через що пройшла людина, яку зустрічаємо. Памʼятаймо про це, коли кортить запитати про бойовий досвід і коли просто хочеться сказати «дякую». Ветерани — звичайні люди, яких ми бачимо щодня, але чий досвід відрізняється від досвіду пересічних цивільних. І ми маємо ставитись із повагою до нього. 

Досвід війни складний як для цивільних, так і тих, хто встав на захист держави. Проте він різний, і відмінність у пережитому може спровокувати нерозуміння, ніяковість та подекуди агресію. 

З ветеранами і ветеранками потрібно спілкуватися так само, як з іншими людьми, не варто робити з них «особливих людських істот», з якими треба комунікувати якось особливо. Як і в будь-якої іншої людини краще запитати «як справи?» або «як день?», без фраз на кшталт «тримайся» і «все буде добре».

Питання про війну краще ставити ті, які підкреслюють спроможність людини справлятися з різними ситуаціями: «Як ти справлявся/справлялася?» або «Я бачу, як тобі було непросто, але мені приємно, що ти зараз тут, поруч зі мною»…

Якщо потрібно підтримати ветерана  /  ветеранку, варто сказати: «Так, це справді важка ситуація», «Мені дуже шкода чути це». Так можна показати, що проблема важлива.

Якщо бачите, що співрозмовнику  /  співрозмовниці некомфортно говорити, уточніть, чи все добре. Завжди можна запитати: «Чи комфортно тобі, якщо я буду тебе про щось розпитувати?», «Чи є теми, на які тобі не хотілося б говорити?», «Можна жартувати з тобою на цю тему?» або «Чи ти вважаєш недоречним, коли я так говорю, не маючи такого самого досвіду?».

Замість того щоб говорити: «Ви герої, сонечки, красені, щит України» (хоч це і правда), краще сказати про свої почуття: «Я вам дуже вдячний», «Мені спокійно від того, що є ЗСУ», «Я дуже люблю ЗСУ».

Самі ж ветерани  /  ветеранки прагнуть більше особистого простору, тож нав’язувати спілкування — геть неприйнятно. У випадку, якщо людина прагне комунікації, краще бути активним слухачем  /  слухачкою:

• не перебивайте, поки він  /  вона не висловить думку;

• уникайте оціночних суджень чи образ;

• якщо людина не хоче щось розповідати — не тисніть;

• застосовуйте перифраз: повертайте співбесідника  /  співбесідницю до його або її слів, але в узагальненому, згорнутому вигляді. Ця техніка допоможе бути з людиною на одній хвилі. Почати можна зі слів: «Якщо я тебе правильно розумію…», «Ти маєш на увазі, що…», «Ти можеш пояснити ще раз?».

Інколи ми не знатимемо відповіді на запитання від ветерана  /  ветеранки. Не варто при цьому мовчати. Важливо щиро сказати: «Я не знаю, що тобі відповісти, але я з тобою, я поруч». 

Для того, щоб більш детально розібратися в темі толерантне ставлення до ветеранів і ветеранок, пропоную переглянути презентацію. 

https://naurok.com.ua/prezentaciya-na-godinu-spilkuvannya-pro-tolerantne-stavlennya-do-veteraniv-veteranok-410936.html

Щиро дякую за увагу 😀! 

    

                                                 

Сьогодні, 25 листопада — День білої стрічки або Міжнародний день усунення насильства проти жінок.

 

17 грудня 1999 року Генеральна асамблея ООН наголосила саме 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок.

Цю дату обрали як пам’ять про сестер Мірабал. Вони були політичними активістками, а у 1960 році їх жорстоко вбили за наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухільо. Цей день – символ світового визнання проблеми гендерного насильства.

 

Також 25 листопада ще називають Днем білої стрічки. Біла стрічка – це світовий символ протидії насильству проти жінок. Саме з цього дня стартує акція «16 Днів Активізму проти гендерно-зумовленого насильства щодо жінок». Вона була ініційована ще у 1991 році Центром Жіночого Глобального лідерства.

Наша країна приєдналася до кампанії ООН проти побутового насильства – започаткувала загальнодержавну кампанію «Стоп насильству». 15 листопада 2001 року в Україні прийняли Закон «Про попередження насильства у сім’ї». 7 листопада 2011 року від імені України підписали Конвенцію Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством. 

На жаль, навіть у 21 столітті жінки стикаються із насильством – психологічним, фізичним (зокрема і зґвалтування), економічним, домашнім насильством. У випадку з останнім варто чітко розуміти, що воно – це не приватна справа сім’ї, це – велика небезпека та загроза життю жінки, тому не можна заплющувати осі на такі ситуації.

Глобальна ініціатива «Біла стрічка», що походить із Канади, є найбільшим світовим рухом, який має на меті залучення чоловіків до вирішення проблеми насильства з боку чоловіків по відношенню до жінок і дівчат.

Саме сьогодні, у День білої стрічки, 25 листопада, чоловіки у різних країнах приколюють до одягу білу стрічку, як символ підтримки у прагненні викорінити насильство щодо жінок, і таким жестом закликають інших підтримати цю ініціативу. 

                Доброго дня всім! Сьогодні знову поговоримо про ментальне здоров`я. 

       18 жовтня - день протидії торгівлі людьми 

    Доброго дня всім! Сьогодні хочу поговорити про торгівлю людьми.  В цій публікації я розкрию поняття торгівля людьми, її масштаби, етапи та форми, причини та наслідки, шляхи потрапляння в ситуацію торгівлі людьми, а також розкажу про особливості торгівлі людьми та фактори ризику потрапляння в ситуацію торгівлі людьми під час війни в Україні. 

Поняття торгівлі людьми та масштаби явища

    Відповідно до звіту Міжнародної організації праці за 2021 рік, у ситуації рабства, під якою розуміють як примусову працю, так і примусовий шлюб, щоденно перебуває 49 мільйонів 600 тисяч людей.

Побутує кілька визначень цього злочину, зафіксованих у міжнародних документах.
Серед основних:
● Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками
та дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти
транснаціональної організованої злочинності (ст. 3);
● Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми (ст. 4).
Ми зосередимося на терміні, зафіксованому в національному законодавстві. Стаття 1
Закону України «Про протидію торгівлі людьми» під терміном “торгівля людьми”
розуміє здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування,
переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою
експлуатації, зокрема сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу,
уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з -використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи.
Отже, торгівля людьми – це організований кримінальний бізнес, основні складники
якого це:
- незаконна угода стосовно людини;
- вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини;
- експлуатація людини як мета;
- використання обману, шантажу, насильства, погроз, залежності, уразливого
стану людини.
Торгівлю людьми та експлуатацію правопорушники здійснюють як за межами певної
країни, що передбачає перетин кордону, так і на її території (так звана внутрішня
торгівля).
Наскільки масштабне явище торгівлі людьми в контексті України та світу?
Сьогодні торгівля людьми, на жаль, може відбуватися в будь-якій країні, незалежно від її економічного розвитку, політичної чи соціальної ситуації. Відповідно до даних ООН, торгівля людьми займає 3 місце за прибутковістю після торгівлі наркотиками та
зброєю. За різними оцінками, торгівці людьми по всьому світу щорічно отримують
прибуток близько 150 млн доларів США. 

Чи можливо визначити точну кількість постраждалих від торгівлі людьми?

Згідно з даними Міжнародної організації праці, станом на 2021 рік приблизно 27

мільйонів 6 тисяч людей перебували в ситуації примусової праці.

Яка ситуація в Україні?

За оцінками представництва Міжнародної організації з міграції, з 1991 року понад 300

000 українців постраждали від торгівлі людьми.

Міністерство соціальної політики, Національна поліція, Національна соціальна

сервісна служба, громадські та міжнародні організації, які працюють у сфері протидії

торгівлі людьми, ведуть статистичні дані відповідно до своїх повноважень – відкриті

кримінальні провадження, кількість постраждалих у кримінальних провадженнях,

кількість осіб, яким надано статус особи, постраждалої від торгівлі людьми тощо.

Проте офіційні дані – лише верхівка айсбергу проблеми торгівлі людьми. Переважна

більшість випадків залишається не виявленою. Переважна кількість постраждалих, на

жаль, не звертається по допомогу. 

   Етапи та форми торгівлі людьми

Отже, розрізняють три етапи злочинної діяльності щодо торгівлі людьми.

1. Вербування.

Перший етап полягає в досягненні домовленості щодо найму або залучення людини до

виконання певної роботи/діяльності. Зазвичай це запрошення чи умовляння особи, яка

перебуває у вразливому стані, уведення в оману щодо місця або умов роботи,

використання шантажу, погроз застосувати насильство тощо.

2. Переміщення.

Другий етап має на меті зміну місця перебування або проживання людини шляхом

перевезення чи переміщення – як у межах України, так і через державний кордон

(легально або незаконно, добровільно або примусово).

3. Передача й одержання людини.

Третій етап пов’язаний із передачею фактичного контролю над людиною від однієї

особи або групи осіб до іншої особи чи групи осіб. Такі дії зловмисники можуть

здійснювати за грошову винагороду або інші матеріальні цінності, нематеріальні

послуги тощо.

У ситуації торгівлі людьми експлуатація може набувати різних форм. Розглянемо

детальніше найпоширеніші форми.

Трудова експлуатація (або ж примусова праця).

За визначенням Конвенції Міжнародної організації праці, це будь-яка робота або

служба, що їх вимагають від особи під загрозою якогось покарання і які ця особа не

запропонувала добровільно.

Які умови трудової експлуатації?

● безоплатна, понаднормова праця й відсутність вихідних;

● виконання роботи, на яку людина не давала попередньої згоди;

● застосування чи погрози застосування насильства щодо особи з метою

примусити виконувати певну роботу;

● контроль за переміщенням і заборона залишати місце роботи;

● ненадання доступу до медичної допомоги тощо.

Сексуальна експлуатація 

Це використання іншої людини з метою отримання прибутку від задоволення

сексуальних потреб третіх осіб (експлуатація в проституції, у створенні порнографічної продукції чи інші форми сексуальної експлуатації), а також здійснення примусу для задоволення власних сексуальних потреб. Найбільшу кількість постраждалих від сексуальної експлуатації становлять жінки та дівчата.

Використання в жебрацтві

Має на меті залучення та примус постраждалих до систематичного випрошування

грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб. Найчастіше для цього

використовують дітей, жінок із дітьми, осіб з інвалідністю.

Втягнення в злочинну діяльність

Передбачає примушування до злочинної діяльності чи використання в ній із

застосуванням обману, шантажу, погрози, насильства, вразливого чи залежного стану

особи тощо.

Приклади такої форми експлуатації – примушування до крадіжок, втягнення в

здійснення нелегального перевезення заборонених предметів, речовин, інших осіб

тощо або введення в оману щодо законності певних дій.

Використання у збройних конфліктах

Має на меті вербування, переміщення, передачу, переховування чи одержання осіб для

поповнення лав особового складу збройних сил або озброєних груп, що беруть участь у конфлікті; а також використання примусової праці й рабства для задоволення їхніх

потреб тощо.

Продаж дитини для нелегального всиновлення чи вдочеріння

Це передача дитини іншим особам за винагороду чи отримання вигоди, зокрема з

метою нелегального усиновлення чи удочеріння.

Вилучення органів або тканин з організму людини

Відбувається без згоди самої особи чи за згодою, досягнутою засобами впливу на неї,

у процесі незаконної комерційної трансплантації. Обіцяну особі винагороду зазвичай

сплачують не в повному обсязі або не сплачують взагалі.

У ситуаціях торгівлі людьми можуть поєднуватися кілька форм, утворюючи змішані

форми експлуатації.

Підсумуємо! Торгівля людьми – це порушення прав особи через застосування різних

видів насильства: фізичного, психологічного, економічного, сексуального. Це злочин,

що має низку причин та складні наслідки для постраждалих. 

Причини та наслідки торгівлі людьми. Шляхи потрапляння в ситуацію торгівлі людьми 

Серед основних причин можна виокремити зовнішні та внутрішні фактори.

До зовнішніх належать:

- наявність попиту на дешеву чи безоплатну робочу силу в будь-якій формі

торгівлі людьми;

- діяльність організованих кримінальних угруповань, які отримують прибуток від

торгівлі людьми;

- криза в країні: економічна, політична, соціальна, гуманітарна, а також криза,

спричинена війною;

- відсутність системи реагування та протидії торгівлі людьми й

нормативно-правової бази в цій сфері;

- збільшення масштабів і процесів трудової міграції.

Як внутрішні фактори розглядаємо:

- складне матеріальне становище, низький рівень доходів населення загалом,

безробіття;

- досвід домашнього насильства, ґендерно зумовленого насильства;

- складні життєві обставини;

- відсутність освіти чи професійних навичок;

- необхідність забезпечувати дітей, інших членів родини;

- відсутність або обмеженість інформації щодо можливості захисту своїх прав.

До яких наслідків може призвести торгівля людьми?

Негативні наслідки цього злочину стосуються як постраждалої особи безпосередньо,

так і її найближчого оточення та суспільства загалом. Зупинимося на класифікації

детальніше.

Наслідки, можливі для постраждалої особи:

- значне погіршення або втрата фізичного і психологічного здоров’я та цілісності

особи внаслідок експлуатації та насильства;

- втрата працездатності;

- погіршення матеріального становища;

- переслідування та погрози з боку торгівців людьми;

- втрата соціальних і родинних контактів та підтримки; 

- смерть.

Наслідки для найближчого оточення постраждалої особи:

- втрата годувальника / годувальниці;

- залишення без догляду дітей чи інших членів сім’ї, які потребують опіки;

- погіршення матеріального стану;

- втрата родинних та соціальних зв’язків;

- погіршення або розрив стосунків між членами родини тощо.

Наслідки для суспільства загалом:

- втрата працездатного населення;

- погіршення кримінальної ситуації та розвиток корупції;

- витрати на забезпечення заходів і функціонування інституцій щодо протидії

торгівлі людьми;

- потреба у фінансуванні допомоги постраждалим;

- негативний імідж на міжнародному рівні тощо.

Як особа може потрапити в ситуацію торгівлі людьми?

Серед найпоширеніших шляхів – пошук працевлаштування. Наприклад:

●особа погоджується на пропозицію чи оголошення щодо роботи, розміщені в

засобах масової інформації;

●отримує інформацію про вакансію через приватних осіб чи знайомих;

●самостійно знаходить оголошення через мережу Інтернет.

На другому місці – потрапляння в ситуації торгівлі людьми під час виїзду за кордон.

Серед поширених шляхів:

●пошук можливостей навчання в інших країнах, зокрема за програмами, що

передбачають поєднання навчання й роботи за принципом “Work and Travel”, “Au Pair»;

●виїзд за кордон із метою укладання шлюбу з іноземцем,

●знайомства в мережі Інтернет,

●запрошення від випадкових знайомих,

●туристичні подорожі,

●«романтичні» стосунки як прикриття втягнення в ситуацію торгівлі людьми

тощо.

Отож ми простежили причини та наслідки торгівлі людьми та з'ясували основні шляхи потрапляння в таку ситуацію. Важливо враховувати, що торгівля людьми може

поглиблюватися під час кризових явищ, таких як війна. 

Особливості торгівлі людьми під час війни в Україні

Торгівля людьми, як один із проявів порушення прав людини, може загострюватися під час воєнних конфліктів. І війна в Україні не стала винятком.

Загальні причини та способи потрапляння в ситуацію торгівлі людьми, які ми

розглянули раніше, актуальні й для кризових періодів, зокрема для війни. І навіть

більше: війна як причина вразливості посилює для громадян та громадянок України

наявні в цьому контексті ризики й створює нові. У чому полягають особливості

торгівлі людьми під час війни загалом та війни в Україні зокрема?

1. Збільшення попиту на робочу силу. Серед основних цілей – використання під

час бойових дій, трудова та сексуальна експлуатація.

2. Збільшення кількості постраждалих унаслідок зменшення соціального захисту

населення, зниження рівня життя та зростання ризиків небезпеки, що спричиняють уразливість населення.

3. Втрата родинних зв’язків. Під час війни люди можуть втратити своїх рідних,

залишитися без дому чи бути роз'єднаними зі своїми близькими через евакуацію

або переселення. Через це людина стає вразливою перед торгівцями, які обіцяють роботу та стабільне майбутнє.

4. Тимчасова окупація територій, унаслідок якої велика кількість людей змушена

покидати свої оселі та виїздити в інші регіони України або за кордон. Така

ситуація створює умови, за яких багато людей можуть постраждати від торгівлі

людьми й експлуатації.

5. Зміна правил міграції. Під час війни зазвичай знижується рівень безпеки

прикордонних пропускних пунктів. Тож люди, тікаючи від війни, не зважають на

потенційні ризики під час та після перетину кордону. Вони стають легкими

мішенями для торговців людьми, які можуть обіцяти допомогу у процесі

перетину кордону чи облаштування в країні прибуття.

6. Використання як рабів. Під час війни збройні формування можуть захоплювати

людей для використання в бойових діях, утримання в полоні, побутового

обслуговування або роботи в інших галузях.

7. Сексуальна експлуатація з боку збройних формувань, терористичних груп або

окремих осіб. Нагадаємо, що ця форма торгівлі людьми передбачає зґвалтування, примусову проституцію та інші форми сексуальної експлуатації.

8. Збільшення кількості вербувальників, які під час війни активізують пошуки

людей, що можуть бути втягнуті в торгівлю людьми. З цією метою зловмисники можуть використовувати різні методи на кшталт обману, підкупу, примусового викрадення або залучення до злочинної діяльності.

9. Збільшення залучення жінок і дівчат. Жінки та дівчата стають вразливішими під

час війни, оскільки змушені покидати свої домівки та родини, щоб шукати

притулку в інших місцях. Збільшення кількості жінок та дівчат, які потерпають

від торгівлі людьми, пов'язане з підвищенням попиту на сексуальні послуги та

примусову працю.

10. Зміна маршрутів торгівлі. За даними експертів, під час війни в Україні

змінилися маршрути торгівлі людьми, і вони стали складнішими. Наприклад,

маршрути торгівлі людьми включають не тільки внутрішні переміщення

країною, але й переміщення через кордони, що збільшує ризик потрапити у

ситуацію торгівлі людьми.

Особи, які постраждали від торгівлі людьми під час війни або через наслідки війни,

мають право на захист відповідно до законодавства України з протидії торгівлі людьми.

Важливо! Під час війни, ситуація, зокрема безпекова, може змінюватися, отже варто

здійснювати постійний моніторинг, визначати нові фактори вразливості, виявляти нові

ризики та виклики, що можуть впливати на виникнення ситуацій, пов’язаних із

торгівлею людьми; інформувати жителів міст, громад про ризики потрапляння в

ситуацію торгівлі людьми з метою сексуальної, трудової та інших форм експлуатації;

звертати увагу на вразливі категорії населення – дітей, підлітків, жінок, людей у

складній фінансовій ситуації, осіб з інвалідністю тощо.

Загалом торгівля людьми під час війни в Україні – серйозна проблема, що створює

ризик для безпеки та добробуту населення. Для боротьби з цією проблемою необхідно

забезпечити належний соціальний захист та доступ до правосуддя для постраждалих,

збільшити превентивні заходи та просвітницьку роботу.  

Фактори ризику потрапляння в ситуацію торгівлі людьми під час війни в Україні 

Під час війни з’являються нові та посилюються існуючі фактори, що сприяють

потраплянню в ситуацію торгівлі людьми, зокрема це:

- втрата роботи та ризик опинитися за межею бідності;

- внутрішнє переміщення;

- виїзд за кордон з метою отримання тимчасового прихистку;

- проживання на тимчасово окупованій території;

- непридатність житла за місцем постійного проживання внаслідок руйнації через

бойові дії;

- інші соціальні фактори (пенсійний вік, інвалідність, самостійне виховання

дитини/дітей, багатодітність тощо).

Са́ме внутрішнє переміщення – один із серйозних факторів ризику в умовах війни. Для внутрішньо переміщених осіб ризики посилюються через поєднанням кількох

факторів: втрати не тільки майна та джерела доходу, а й соціальних зв’язків і можливої підтримки найближчого оточення.

Економічні ж фактори (необхідність забезпечити родину/себе, пошук роботи) – чи не

найпоширеніші чинники ризику потрапити в ситуацію торгівлі людьми.

Якщо говорити про ризики під час виїзду за кордон, то це ще й відсутність документів, які посвідчують особу (закордонний паспорт або внутрішній паспорт). Документи могли бути знищені під час обстрілів, незаконно вилучені окупантами, залишені на тимчасово окупованій території. Відсутність документів може вплинути на процес легалізації перебування та на працевлаштування за кордоном. Це створить додаткові ризики потрапляння в ситуацію торгівлі людьми, зокрема трудової або іншої

експлуатації.

Протягом вересня – листопада 2022 ГО «Ла Страда-Україна» провело опитування

абоненток та абонентів Національної гарячої лінії з попередження домашнього

насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації з метою виявлення ризиків

потрапляння в ситуацію торгівлі людьми під час війни. 

Серед опитаних осіб тільки 34% вказали, що їм відомо про ризики потрапляння в

ситуацію торгівлі людьми та експлуатації. Ці результати ілюструють досить низьку

поінформованість громадян щодо питань, пов’язаних із торгівлею людьми. Окрім того, у ситуації війни певна частина громадян та громадянок не розглядають можливих ризиків при ухваленні рішення щодо виїзду за кордон, не вважають, що це може їх стосуватися, надаючи пріоритет фізичній безпеці.

Увагу треба приділити також і готовності або неготовності наших співгромадян та

співгромадянок до нелегального працевлаштування.

Про готовність навіть на нелегальне працевлаштування за кордоном указали понад 18% опитаних осіб, а понад 41% опитаних не надали відповіді щодо можливості

нелегального працевлаштування.

Про що це свідчить? Можна припустити, що ці особи спершу ухвалять рішення про

виїзд за кордон з метою фізичної безпеки, а виникнення інших ситуацій, зокрема й

потрапляння в ситуацію торгівлі людьми, розцінюватимуть як другорядні. Радше за

все, залежно від ситуації, вони можуть розглядати пропозиції нелегального

працевлаштування та погоджуватися на них.

Отже, з метою попередження потрапляння громадян у ситуацію торгівлі людьми

необхідно посилювати інформаційно-роз'яснювальну роботу щодо запобігання торгівлі людьми, а також захисту працівників від експлуатації. 

Чому постраждалі особи часто не повідомляють про факт потрапляння в ситуацію торгівлі людьми? 

Злочин торгівлі людьми досить складний. Нерідко постраждалі особи не знають своїх
прав або не усвідомлюють, що їхні права порушені. Ситуація торгівлі людьми
складається з низки елементів. Потерпіла особа може ідентифікувати, наприклад,
обман, але загалом не усвідомлювати свою ситуацію в контексті торгівлі людьми.
У протилежному випадку постраждалі можуть страждати від комплексу провини або
самозвинувачень. Особа не звертається по допомогу, бо вважає себе негідною це
зробити.
Інколи вибір не повідомляти про потрапляння в ситуацію торгівлі людьми може бути
свідомим кроком. Чому так відбувається? Серед причин – ціла низка об'єктивних та
суб'єктивних чинників.
● особа може боятися помсти від злочинців;
● уникати осуду з боку оточення та близьких, які можуть дізнатися про ситуацію;
● мати комплекс провини;
● не усвідомлювати свого становища;
● не довіряти державним структурам;
● остерігатися покарання за порушення законів країни, у якій перебуває чи
перебувала (наприклад, нелегальний перетин кордону чи перевищений термін
дозволу на перебування).
Деякі з наведених суджень базуються на стереотипних уявленнях. Поговоримо
детальніше про стереотип «сама винна / сам винен».
Часто постраждалі особи звинувачують себе в тому, що втрапили в таку ситуацію:
треба бути обачнішою/обачнішим, дотримуватися правил безпеки, про які багато
говорять останнім часом, тощо.
У подоланні цього стереотипу велику роль відіграє суспільство. По-перше, ніхто не має стовідсоткової гарантії не потрапити в ситуацію торгівлі людьми.
По-друге, у скоєнні злочину винен тільки злочинець і в жодному разі не потерпіла
особа. Навіть якщо остання й припустилися в чомусь помилок та погодилася на
сумнівну пропозицію. 

По-третє, суспільство має прагнути допомогти постраждалій особі, підтримати, а не
звинувачувати її, виправдовуючи цим злочинця.
Дієвий спосіб подолання стереотипів – поширювати інформацію про існування злочину «торгівля людьми», про сучасні та актуальні ризики потрапляння в ситуацію торгівлі людьми, зокрема про легальне працевлаштування, особливо за кордоном.
Отже, існує безліч причин, чому постраждалі особи можуть не повідомляти про факт
потрапляння в ситуацію торгівлі людьми. Щоб підтримати постраждалих, важливо
інформувати їх про те, як можна звернутися по допомогу та забезпечити захист своїх
прав і безпеки.  

На завершення сьогоднішньої публікації пропоную до вашої уваги презентації про торгівлю людьми. 

prezentaciya-protidiya-torgivli-lyudmi-v-ukra-ni-v-period-viyni-310476.html 

prezentaciya-protidiya-torgivli-lyudmi-v-ukra-ni-v-period-viyni-310476.html 

Дякую за увагу 😊

                     10 жовтня - Всесвітній день ментального (психічного) здоров`я 

     Доброго дня всім! Сьогодні хочу поговорити з вами про ментальне здоров`я. Я розкажу що таке психічне здоров`я і як його підтримати і зберегти. 

   Всесвітня організація охорони здоров'я визначає психічне здоров'я як стан благополуччя, при якому людина може реалізувати свій власний потенціал, свої здібності, протистояти звичайним життєвим стресам, продуктивно навчатися і працювати, робити внесок в свою спільноту.

10 жовтня відзначають Всесвітній день психічного здоров’я. Цей день запропонований Всесвітньою організацією охорони здоров'я щоб привернути увагу до проблеми психічного здоров’я, підвищити рівень обізнаності населення з цієї проблеми, зменшити поширення депресивних розладів, шизофренії, хвороби Альцгеймера, наркотичної залежності, епілепсії та розумової відсталості. В Україні, згідно статистики, 1,2 млн. жителів (це більше 3 % населення) страждає психічними розладами і цей показник з кожним роком зростає. 

Що потрібно для здорової психіки? Людині потрібно знати, що вона може робити, що хоче. Почуття впевненості, задоволеності життям, радість і зайнятість, відчуття єдності зі світом теж важливі для психічного стану, як і самооцінка. Людині потрібні хороші відносини, які приносять задоволення.

Психічно благополучна людина теж стикається з труднощами, вона не може бути щасливою

завжди. Але у важкі дні здорова людина знає, що у неї вистачить сил і гнучкості, щоб впоратися. Ніхто не може забезпечити людині це благополуччя краще, ніж вона сама. Національна служба охорони здоров’я Великобританії вважає, що для цього потрібно всього п’ять кроків.

Це працюючі способи зробити собі ж краще.

Навіть якщо здається, що щось вам не підходить, не відмахуйтеся від цих порад.

Подумайте, можливо, у вашому житті знайдеться спосіб якось застосувати їх. А якщо ви все це робите, але не відчуваєте того самого благополуччя, чи все ви робите так, як треба. Як досягти психічного здоров’я

1.Спілкуйтеся з людьми 

Зі своєю сім’єю, друзями або колегами, сусідами. Не потрібно розмовляти з усіма підряд, особливо якщо сама думка про те, щоб подзвонити родичам, викликає жах. Ми ділимося своїми почуттями, нас розуміють, ми отримуємо підтримку і самі підтримуємо інших, а можливість віддавати важлива для нас не менше, ніж можливість отримувати. І ще важлива деталь: якщо люди навколо вас благополучні і вміють бути щасливими, ви вчіться цього ж у них. 

 Як працювати над стосунками Спілкуйтеся з родиною і друзями, близькими людьми. Вчіться слухати і підтримувати, а також говорити про себе. Необов’язково розширювати коло знайомих, важливіше робити спілкування всередині нього цікавіше.

Також розширюйте професійні зв’язки, спілкуйтеся з людьми з такими ж захопленнями або такими ж професійними обов’язками. Це потрібно не тільки для психологічного комфорту, але і просто, щоб отримати знання.

Це легко сказати, але складніше зробити, особливо коли соцмережі створюють ілюзію контакту. Поставити лайк і відвідати сторінку не те ж саме, що поспілкуватися. Ці поради допоможуть підтримувати близькі стосунки, не замінюючи їх лайками:

• Намагайтеся користуватися такими програмами для зв’язку, які дозволяють почути голос або побачити людину.

• Виділіть час на відносини. Кожен день у розкладі повинен бути час на друзів і на сім’ю.  Зателефонуйте, зайдіть у гості, заплануйте зустріч, надішліть листівку, тільки не обмежуйтеся лайком в соцмережі. Хоча б поспілкуйтеся в месенджері.

• Виберіть день для зустрічі з друзями, яких ви не бачили дуже давно. Зовсім не обов’язково проводити разом весь день. Краще відвідати якийсь захід: якщо ви давно не спілкувалися, можуть виникнути незручні паузи в розмові, а в кіно або на виставці завжди можна щось обговорити.

• Не плануйте зустріч на декілька годин, але і не забивайте після неї розклад. Якщо виявиться, що вам хочеться поговорити довше, зможете продовжити спілкування.

• Якщо вечорами ви дивитеся телевізор або сидите в інтернеті, спробуйте замінити гаджети чимось зближуючим. Купіть настільну гру і пограйте всією родиною. Або просто поговоріть на абстрактні теми.

• Якщо не знаєте, про що говорити з рідними, влаштуйте дискусійний клуб: відкрийте сайт з новинами і обговоріть їх або зовсім візьміть теми з будь-якого підручника англійської.

• Поговоріть з кимось новим: з колегою з сусіднього відділу, з тією людиною, з якою ви щодня перетинаєтеся в автобусі.

• Обідайте разом з колегами і спілкуйтеся, якщо стосунки в колективі дозволяють поговорити.

• Якщо ви знаєте, що комусь із друзів або сім’ї потрібна допомога, запропонуйте її сьогодні.  Беріть участь у громадській діяльності: у суботнику на роботі, в зборі речей для дитячого будинку, в захисті інтересів свого будинку чи району. Виберіть той варіант, який робите не через силу.

2. Завжди продовжуйте вчитися

Навчання допомагає тримати мозок в тонусі і знижує ризик розвитку хвороби Альцгеймера. Воно також дає привід любити себе, як і спорт. Ми вчимося, значить, ми молодці. Це дуже важливо, щоб відчувати себе комфортно.

Зовсім не обов’язково вчити іноземні мови чи отримати чергову вищу освіту. Важливий сам процес: читайте професійну літературу, щоб розвивати навички. Ходіть на кулінарні курси. Читайте науково-популярні та художні книжки. Дізнавайтеся нові схеми в’язання або робіть оригінальні підставки для зберігання велосипеда.

Якщо тема вам цікава, не вчіть її тільки тому, що вже почали. Переходьте до заняття, яке принесе мозку задоволення. Міняти заняття навіть корисно, тому що так доводиться перемикатися між різними видами діяльності.

3. Рухайтеся

Щоб рухатися, можна не йти в спортзал або на пробіжку. Важливо, щоб тіло працювало, а як саме — питання вибору. Комусь подобаються командні ігри на зразок волейболу, хтось віддає перевагу танцям, а хтось — гуляти з собакою. Активність необхідна не тільки для тіла, але і для мозку. Ще один плюс — коли ми займаємося спортом, то думаємо, що це здорово. Спорт — привід пишатися собою, ще одна причина, по якій варто себе любити.

Підберіть спорт, який вам подобається. Почніть займатися регулярно. Обов’язково фіксуйте, як ви змінюєтеся. 

4 . Робіть добро

Це простіше, ніж здається. Не треба навіть шукати бабусь, щоб перевести їх через дорогу, чи жертвувати частину зарплати в фонди.

Скажіть «дякую» водієві автобуса, який довіз вас вранці до роботи, побажайте доброго ранку охоронцеві, посміхніться касиру в супермаркеті. Це нескладно, а мозок включає такі дії в скарбничку «добрі справи», а це діє на ту ж хімію, що і спорт.

Другий рівень — проста допомога. Поясніть новачкові на роботі, як простіше впоратися із завданнями, допоможіть батьківському комітету в школі, донесіть літнім сусідам продукти до дверей, допоможіть батькам з коляскою сісти в громадський транспорт. Якщо у вас є бажання зробити більше, можете приєднатися до волонтерської активності, тільки попередньо оцініть свої сили. 

  5. Не відривайтеся від реальності

Для психічного здоров’я важливо жити в сьогоденні, не думаючи про минуле і про те, що не сталося (і може ніколи не відбутися).

Це стан, при якому ви точно знаєте, що відбувається навколо вас і з вами. Тільки здається, що це просто, а насправді вимагає уваги до себе і безкомпромісної чесності. Наприклад, зрозуміти, чому ви сердитесь: не через те,, що домашні знову не помили посуд, а тому що ви роздратовані з самого ранку через невдачі на роботі, а тепер тільки шукаєте привід, щоб виплеснути роздратування. Завдяки усвідомленості ми приймаємо правильні рішення, тому що розуміємо всі обставини і знаємо, чого хочемо.

Усвідомленість не просто гарне слово, а спосіб сприйняття життя. Вона потрібна для нашого психічного здоров’я.  

Психічне здоров’я — це стан благополуччя, у якому людина реалізує свої здібності, може протистояти звичайним життєвим стресам, продуктивно працювати й робити внесок у свою громаду. Психічне здоров’я є основою благополуччя людини й ефективного функціонування спільноти.

До вашої уваги п’ять головних порад, які допоможуть поліпшити ваше психічне здоров’я та самопочуття.

1. Спілкуйтеся з іншими людьми

Добрі відносини з оточенням важливі для вашого психічного здоров’я, адже вони допомагають розвинути почуття приналежності до групи, дають можливість поділитися позитивним досвідом з іншими та відчути емоційну підтримку. Спілкуйтеся з друзями, сім’єю, колегами, однодумцями. Обмінюйтеся думками, підтримуйте одне одного –– усе це допомагає відчувати себе в тонусі та зберігати життєві сили.

2. Будьте фізично активними

Регулярна фізична активність пов’язана з нижчим рівнем депресії і тривожності у всіх вікових групах, підвищенням самооцінки та гарним настроєм. Це не обов’язково має бути інтенсивне тренування –– можна просто прогулятися на свіжому повітрі в колі друзів чи сім’ї. Під час прогулянки знижується рівень гормону стресу (кортизолу), і внаслідок цього ми відчуваємо піднесення та отримуємо більше задоволення від життя. Прогулянку можна робити за півтори-дві години до сну, щоби покращити його якість та почуватися більш розслаблено.

3. Продовжуйте вчитися

Дослідження показують, що освоєння нових навичок поліпшує психічний стан завдяки підвищенню впевненості в собі через розвиток цілеспрямованості. Навіть якщо ви відчуваєте, що у вас недостатньо часу або немає потреби вивчати щось нове, є багато різних способів додати нові знання у своє життя. Наприклад, ви можете спробувати: готувати щось нове та корисне, удосконалити свої вміння (поліпшити навички презентації, фотографії, полагодити зламаний велосипед) або спробувати нові види діяльності (вести блог, займатися новим видом спорту, вчитися малювати).

4. Допомагайте іншим

Науковці виявили, що доброта й щедрість можуть допомогти поліпшити ваш психічний стан завдяки створенню позитивних емоцій та відчуття важливості. Невеликі добрі справи для інших людей або волонтерство сприяють підвищенню рівня нейромедіаторів, як-от серотонін, дофамін та ендорфін. Також, коли ми робимо добрі справи, у нас збільшуються самооцінка, рівень емпатії та співчуття, покращується настрій. Це знижує артеріальний тиск і рівень кортизолу.

5. Уважно ставтеся до своїх думок, емоцій та поведінки

Усвідомлення допомагає краще розуміти власні думки та емоції, тривогу чи переживання, поліпшити ставлення до життя й підхід до розв’язання проблем. Намагайтеся дослухатися до свого тіла, бажань та процесів свого внутрішнього світу, адже це підвищує здатність планувати діяльність, позитивно ставитися до себе і, як наслідок, — мати високий рівень емпатії та самоприйняття.