2 грудня – Міжнародний день боротьби за скасування рабства

Історія дати

Щороку 2 грудня за рішенням Генеральної Асамблеї ООН відзначається Міжнародний день боротьби за скасування рабства. Саме цього дня 1949 року на 4-й сесії ГА ООН було прийнято Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами. В України документ набрав чинності 15 лютого 1955 року.

За даними Організації Об’єднаних націй в світі налічувалося понад 40 мільйонів рабів, за даними Global Slavery Index цей показник сягає 46 мільйонів осіб. Чверть людей, які знаходяться в рабстві, – це діти.

Дослідниками виносяться чіткі критерії щодо визначення категорії рабського стану людини по відношенню до навколишнього суспільства. Існують сучасні форми рабства, такі як сексуальна експлуатація, торгівля людьми, продаж наречених, шлюби з примусу (цей показник склав більше 15 мільйонів осіб), ряд форм дитячої праці, насильницьке вербування дітей для використання у збройних конфліктах та боргова кабала. До рабів, на жаль, відносяться й ті, хто народився в неволі. Все це і багато інших форм рабства порушують права людини, принижують її людську гідність і суперечать законам цивілізованого світу.

Рабство здається чимось давно забутим

Рабство здається чимось давно забутим та минувшим, але  на жаль, це не так. В нашу цифрову епоху досі процвітає торгівля людьми. Торгівля людьми – це форма сучасного рабства не втрачає актуальності у ХХІ ст. для жодної країни світу, включаючи Україну. Експлуататори отримують прибуток через контроль та експлуатацію інших людей. Ця проблема може торкнутися кожного, незалежно від віку, статі, освіти чи соціального статусу. Щорічно близько 600 – 800 тисяч осіб у світі продають за кордон з метою експлуатації. Експлуатація може відбуватись як всередині країни так і поза її межами, а вербувальниками найчастіше є знайомі люди – ті, яким довіряють. Торгівля людьми може відбуватись у різних формах. Рабство на протязі століть видозмінювалася і виявлялося по-різному. Якщо деякі старі традиційні форми рабства досі присутні в своєму первісному вигляді, то деякі інші прийняли нові форми. Органи ООН з прав людини документально підтверджують наявність старих форм рабства, які закладені в традиційних віруваннях і звичаях. Такі форми рабства є результатом багаторічної дискримінації щодо найбільш уразливих груп суспільства, включаючи представників нижчих каст, племінних меншин і корінних народів.

Експлуатація дитячої праці

За деякими даними, один з десяти дітей в світі працює. В даний час дитяча праця використовується в світі в основному з метою економічної та сексуальної експлуатації. Це суперечить Конвенції про права дитини яка визнає «право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може становити небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному і соціальному розвитку ».

Відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, «торгівля людьми» означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання осіб шляхом погрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення , шахрайства, обману, зловживання владою або безпорадним станом або наданням чи отриманням плати чи вигоди для досягнення згоди особи, яка контролює іншу особу.

Поняття торгівлі людьми визначено рядом нормативно-правових актів. Першим сучасним міжнародно-визнаним тлумаченням терміну «торгівля людьми» є визначення, що міститься у Протоколі «Про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї» – означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

Законом України «Про протидію торгівлі людьми» визначено, що «торгівля людьми» — це здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

Подібне тлумачення цієї дефініції міститься у ст. 149 Кримінального кодексу України – торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи,

Експлуатація включає, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю чи послуги, рабство або звичаї, подібні до рабства практику, поневолення або вилучення органів. Згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію не береться до уваги, а якщо жертвою є дитина це кваліфікується як злочин навіть в тому випадку якщо не застосовувалася сила.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Також Конституцією України забороняється використання примусової праці.

Випадки торгівлі людьми також зафіксовані всередині України. Торгівля людьми заборонена й карається законом України за статтею 149 Кримінального кодексу України.

Згідно зі статтями 14 та 15 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод.

Цифри і факти

Близько 40,3 мільйона людей є жертвами сучасних форм рабства, включаючи 24,9 мільйона жертв примусової праці та 15,4 мільйона жертв примусових шлюбів.

З тисячі осіб в світі п’ятеро є жертвами сучасних работоргівців.

Один з чотирьох жертв – дитина.

З 24,9 мільйона жертв примусової праці 16 мільйонів знаходяться в приватному секторі, виконуючи роботу по дому, працюючи на будівництві або в сільському господарстві, 4,8 мільйона є жертвами сексуальної експлуатації, і 4 мільйони експлуатуються державною владою.

Жінки і дівчата складають 99 відсотків числа всіх жертв, зайнятих у комерційній секс-індустрії, а також 58% в інших секторах тіньової економіки.

 Ситуація в Україні

За даними Міністерства соціальної політики України кількість осіб, які постраждали від торгівлі людьми у 2020 році становить 131 осіб, але на жаль точні дані надати не представляється можливим, так як велика кількість осіб, перебуває і досі у рабстві та нікуди не звертається.

Торгівля людьми, що здійснюється через міжнародні кордони, вимагає співпраці і взаємодії між державами, якщо метою є ефективно боротися з цією ця злочинною діяльністю. ОБСЄ (Організація з безпеки і співробітництва в Європі), спеціальна міжурядова організація, що діє відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй, є однією з провідних інституцій з боротьби з проблемою торгівлі людьми, і регіони, де вона діє, включають Північну Америку, Європу, Росію та Центральну Азію.

Загальний річний дохід від торгівлі людьми становить від 5 до 9 мільярдів USD. Рада Європи констатує, що «Торгівля людьми досягла масштабів епідемії за останні десять років, з річним глобальним ринком близько 42,5 млрд. USD.» За оцінками ООН, близько 2,5 млн осіб з 127 різних країн є об’єктом торгівлі людьми в усьому світі.

Торгівля людьми тягне за собою експлуатацію людини через працю або комерційний секс. Жертвам торгівлі людьми не дозволяється куди-небудь відбути до прибуття на місця призначення. Їх утримують проти їхньої волі із застосуванням актів насильства, їх примушують працювати або надавати послуги торговцям або іншим особам. Роботи або послуги можуть бути якими завгодно — від кабальної або примусової праці до комерційної сексуальної експлуатації. Домовленість може бути представлена як трудовий договір, але при умовах відсутності або низької оплати або на умовах дуже великого визиску. Іноді домовленість укладається, як боргова кабала, коли потерпілому не надається дозвіл погасити борг або коли він не може цього здійснити.

Торгівля людьми та використання рабської праці є злочинами міжнародного характеру, що ставить під загрозу життя і здоров’я особи, супроводжується фізичним насильством, тортурами, погрозами і примусом. Суспільна небезпека цих злочинів збільшується за рахунок поєднання з іншими, не менш небезпечними: викрадення людей, незаконне позбавлення волі, захоплення заручників, бандитизм та ін. У більшості випадків вони пов’язані з порушенням трудового і міграційного законодавства. Торгівля людьми відбувається не тільки в сексуальне або трудове рабство, людей продають також і на органи.

Міжнародно — правове співробітництво в боротьбі з рабством

В  останні  десятиліття  досить  розвинулось  міжнародно-правове  співробітництво  в  боротьбі  з  рабством  і  торгівлею людьми. Організації, що протидіють торгівлі людьми — Організація Об’єднаних Націй, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Міжнародна організація з міграції – встановлюють ефективний міжнародно-правовий механізм запобігання даному злочину. Важливе місце в організаційно-правовому механізмі боротьби зі злочинністю належить Міжнародній організації кримінальної поліції . Управління ООН з боротьби з наркотиками і злочинністю є також відповідальним за відвернення злочинності, кримінальне правосуддя, приділяє особливу увагу боротьбі з і торгівлею людьми. У боротьбі з сучасною работоргівлею беруть участь також низка неурядових організацій, як наприклад, «La Strada», «Association for  Community  Development»  (Бангладеш),    «Bonded  Liberation Front» (Индия), «Anti-Slavery International» (США) та інші.

Нормативна база, яка стане у нагоді для захисту прав та законних інтересів осіб, що стали жертвам рабства, торгівлі людьми.

• Конституція України.
• Кримінальний кодекс України (стаття 149 «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини»)
• Закон України від 20.09.2011 року № 3739-І «Про протидію торгівлі людьми»;
• Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 № 29 «Про Національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми»
• Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 № 417 «Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми»
• Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2012 № 783 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми»
• Постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 № 660 «Про затвердження Порядку виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми»
• Наказ Мінсоцполітики від 18 червня 2012 року № 366 «Про внесення змін до форм заяви про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та розписки про нерозголошення відомостей»
• Наказ Мінсоцполітики від 30 липня 2013 року  № 458 «Про затвердження стандартів надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми»

          Акти міжнародного права:

• Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами (прийнята на IV сесії Генеральної Асамблеї 00Н 2 грудня 1949 року);
• Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлею людьми (2005 р.);
• Додатковий протокол до Конвенції ООН про боротьбу з транснаціональною органі­зованою злочинністю. Про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, та покарання за неї (ратифіковано Законом України від 04.02.2004 р. № 1433-ІV);
• Декларація про викорінення насильства по відношенню до жінок (Резолюція Генеральної Асамблеї № 48/104 від 20 грудня 1993 р.);
• Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї (ратифіковано 4 лютого 2004 р.);
• Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи «Про сексуальну експлуатацію, порнографію, проституцію, а також торгівлю людьми і підлітками» (прийнята 9 вересня, 1991 року на 461-му засіданні заступників міністрів);

Куди звертатись в разі якщо ви є постраждалим або знаєте особу відносно якої застосовується рабство, примусова праця або інші форми експлуатації:

527 та 0 800 505 501 – номери телефону Національної безкоштовної гарячої лінії з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів. 

https://www.facebook.com/sumysoczahyst/videos/%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%8C%D0%B1%D0%B8-%D0%B7%D0%B0-%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D1%80%D0%B0%D0%B1%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0/2389501391065142/ 

3 грудня - Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями

     Щороку разом із світовою спільнотою Україна відзначає день людей з інвалідністю. Разом з нами живуть люди, фізичні можливості яких обмежені. Це ті, хто з певних причин не може повноцінно забезпечувати себе, доглядати за собою. Інвалідність може бути вродженою і набутою в результаті травм, інфекцій, тощо.

Україна, як і всі цивілізовані країни з високою культурою людських відносин, до таких людей ставиться, як до людей з особливими потребами, які потребують додаткової уваги суспільства. Такі люди не називають себе інвалідами, вони не вимагають до себе жалю, для них важливе лише елементарне – можливість жити. Бути в суспільстві, самореалізуватися, мати доступ до гідної освіти і робочих місць.

     Проведення Міжнародного дня людей з обмеженими фізичними можливостями спрямовано на привернення уваги до проблем цієї категорії суспільства, захист їх гідності, прав та благополуччя. Це день підведення підсумків зробленого, аналіз фактичного становища людей з особливими потребами в суспільстві і визначення планів щодо поліпшення їх життєвого рівня.

На сьогодні в Україні є понад 2,7 млн. осіб, які мають інвалідність, у тому числі понад 222,3 тис. осіб з І групою інвалідності, 900,8 тис. осіб з ІІ групою інвалідності, 1416 тис. осіб з ІІІ групою інвалідності та понад 163,9 тис. дітей з інвалідністю.

Відповідно до Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» в Дніпропетровській області ведеться активна робота з реабілітації та підтримки – системи медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових, фізкультурно-спортивних, соціально-побутових заходів, спрямованих на надання визначеним особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму, для досягнення і підтримання ними соціальної та матеріальної незалежності, трудової адаптації та їх суспільної інтеграції в цілому, а також забезпечення таких осіб технічними та іншими засобами реабілітації і виробами медичного призначення. З року в рік зростає кількість і якість медичних та освітніх послуг, які надаються дітям-інвалідам. Постійно впроваджуються нові методики, розробляється індивідуальна програма реабілітації, застосовується нове обладнання, підвищується кваліфікація персоналу, періодично проводяться певні заходи оздоровчого, корекційного та пізнавального спектру.

Відзначаючи Міжнародний день інвалідів, прогресивне людство засвідчує цим, що громадяни з обмеженими фізичними можливостями потребують особливої уваги. Для них мають бути створені такі умови, які дають змогу відчувати себе рівними серед рівних. Адже саме ставлення до інвалідів визначає ступінь цивілізованості суспільства. Захищаючи гідність таких особливих людей, ми захищаємо своє людське обличчя.

Практика показує, що інваліди можуть бути і стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями, соціально-активними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства. Усунення бар`єрів на шляху до самореалізації осіб з особливими потребами, гарантування доступу до освіти і робочих місць на сьогодні є одним із пріоритетних напрямів соціальної політики України. Ми передбачаємо майбутнє, в якому люди зможуть отримати доступ до будівлі без використання сходів, де людина може отримати доступ до рампи на пляж, або може влаштуватися на роботу без страху дискримінації, отримати доступ до основної аудиторії. Наша держава взяла на себе і виконує конкретні зобов`язання щодо людей з обмеженими можливостями відносно матеріального забезпечення, створює для них необхідні правові, соціально-побутові умови життя, надає ряд пільг, конституційно гарантує рівні з іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства.

     Увага держави та милосердя, толерантність кожного з нас допоможуть спростити життя людей з обмеженими можливостями, створити майбутнє, де б люди не були виключені з соціуму з-за проблем зі здоров`ям.

Бажаємо всім людям з особливими потребами витримки, оптимізму, здоров`я, можливості втілити в реальність Ваші плани та задуми! 

 

Здоров'я – одне з основних джерел радості, щасливого та повноцінного життя. Здоров'я – це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів, психологічне, соціальне і духовне благополуччя.

Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо небезпечні ВІЛ і його кінцева стадія СНІД. СНІД – особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини.

З 1988 року 1 грудня відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом, що слугує справі зміцненню організованих зусиль у боротьбі з пандемією, яка поширюється у всіх регіонах світу.

Зусилля вчених спрямовано на винайдення ефективних методів подолання СНІДу, однак поки що говорити про успіх, про перемогу над вірусом ВІЛ передчасно. За оцінками експертів, сьогодні понад 50 млн. жителів планети Земля є ВІЛ-позитивними, а понад 20 млн. - вражені СНІДом. Кожного дня у світі інфікується 15-16 тис. осіб, переважно молодого віку.

На жаль, Україну визнано державою, яка від ВІЛ/СНІДу в Східній Європі постраждала найбільше. Сьогодні в нас офіційно зареєстровано 49 тис. осіб, що мають статус ВІЛ-позитивних. Серед них майже 4 тис. дітей у віці до 14 років. У тенетах СНІДу перебувають понад 3 тис. громадян України, з яких понад 100 дітей. Це офіційна статистика, зареєстрована в Українському центрі профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України. Міжнародні експерти вважають, що ВІЛ – позитивних у нас значно більше.

У всьому світі 1 грудня говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе ця глобальна епідемія. Згадують і оплакують тих, хто вже помер або смертельно хворий, говорять про масштаби трагедії і про те, що ця чума ХХ, а тепер вже і ХХI століття загрожує існуванню людства…

СНІД – особливо небезпечна хвороба, яка несе смертельну загрозу людству. Це інфекційне захворювання здатне за 10 - 20 років поставити рід людський під реальну загрозу вимирання.

У генеалогії цієї хвороби багато загадкового. Науковці й досі не дійшли згоди про походження лиховісного ВІЛ-вірусу імунодефіциту людини. Висуваються різні гіпотези, зокрема і фантастичні, мовляв, вірус занесли на Землю інопланетяни. Є й інші, обґрунтовані версії. Так, наприклад, югославський лікар та історик медицини Мірко Грек вважає, що привід для епідемії СНІДу – це порушення рівноваги між поширеними хворобами і тяжкими інфекційними захворюваннями, яких майже повністю позбулися завдяки успіхам медицини. За Греком, епідеміям нових, незнаних досі хвороб, передують їх поодинокі прояви впродовж десятиліть, навіть століть. Уся біда в тому, що медики просто не встигли своєчасно звернути на них увагу, вивчити й осмислити. До того ж новий вірус здатен досить довго нічим в організмі людини себе не виявляти, очікуючи більш сприятливих для себе умов. Існує багато інших версій науковців щодо виникнення цієї страшенної хвороби. 

Вірус СНІДу дуже дрібний, набагато менший за бактерії, проте неймовірно підступний. Розмножується, тільки потрапивши в клітини білих кров’яних тілець людини – основних вартових її імунної системи. Вірус руйнує їх із середини. Наслідки цього жахливі: людина стає беззахисною перед будь-якою інфекцією.

Першими, хто захворів на СНІД, були люди, які входили до так званої «групи ризику». Це наркомани, повії, гомосексуалісти, хворі на уроджену гемофілію (тому що їхнє життя залежить від систематичного введення препаратів із донорської крові).

Однак дуже швидко вірус СНІДу вийшов за межі названих груп ризику в основну популяцію населення.

Згідно з новими цифрами, які оприлюднив підрозділ ООН боротьби з ВІЛ/СНІДом, темпи поширення інфекції серед молоді в більшості уражених країн знижуються; виняток становить лише ситуація в Україні та Росії, де кількість ВІЛ – інфікованих серед молоді в віці від 15 до 24 років продовжує зростати.

Основні шляхи зараження ВІЛ-інфекцією:

- статевий;

- під час переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;

- при використанні нестерильного медичного інструментарію (шприців, системи для переливання крові та

ін.);

- від ВІЛ-інфекції або хворої на СНІД матері дитині до, під час або після пологів.

Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів може бути як коротким – чотири-п’ять тижнів, так і дуже довгим – декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини.

Як уже говорилося, найімовірнішими вірусоносіями є гомосексуалісти, наркомани, що вводять наркотики внутрівенно, повії, особи, які часто змінюють статевих партнерів, ВІЛ-інфіковані або хворі на СНІД.

Та було б великою помилкою думати, що СНІД вибирає собі жертви тільки серед групи ризику. Ризик інфікування на ВІЛ із більшою чи меншою ймовірністю загрожує кожній людині. Вірус-убивця розповсюджується планетою з неймовірною швидкістю. Епідемія страшна не тільки смертями, а й тим, що призводить до тяжкої соціальної та економічної деградації суспільства. 

Учені не втрачають надії, деякі навіть упевнені, що медикаменти, спроможні перемогти ВІЛ, неодмінно з’являться в найближчі роки. Що ж до вакцини для масового застосування, то, за їхніми прогнозами, вона з’явиться вже в нашому столітті. А поки що всі зусилля науковців і громадськості треба спрямувати на профілактику СНІДу – такі перспективи на найближче майбутнє.

А ми маємо пам'ятати: здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах - найкращі методи профілактики СНІДу.

Після надто важкої, а простіше, жахливої інформації, яку ми сьогодні почули, просто неможливо не вибрати життя. Нехай усе жахливе, що сталося з іншими, обійде нас, залишиться далеко-далеко. Нехай кожна людина до кінця усвідомить усю небезпеку, яку несе СНІД, і зробить усе можливе, щоб уберегти себе і своїх близьких та рідних від цієї страшної інфекції, бо СНІД може увійти практично в кожен дім, кожну сім’ю. 

Ще пропоную до вашої уваги ролики і відео про ВІЛ та СНІД

https://www.youtube.com/watch?v=5JgL1TvE6Qg 

https://www.youtube.com/watch?v=-218REzEXAQ

https://www.youtube.com/watch?v=ZeRxH3ooVcA  

https://www.youtube.com/watch?v=-E6nKEE4dvQ

 

                                        25 листопада – 10 грудня
                    «16 днів проти проти насильства!»

    Щорічно в Україні, з 25 листопада до 10 грудня включно, проводиться Міжнародна кампанія «16 днів проти насильства», яка з 1991 року підтримується міжнародною спільнотою. Акція в Україні розпочинається 25 листопада в Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок.
Основними завданнями акції є: привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків;
активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій щодо викорінення домашнього насильства;
проведення інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності населення України з питань попередження насильства в сім'ї, жорсткого поводження з дітьми, формування свідомості всіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства;
формування свідомості усіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства.
Дати початку та завершення Кампанії вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини,
підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі,
є порушенням прав людини.
Шістнадцятиденний період кампанії охоплює наступні важливі дати:
25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок.
1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом.
2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством.
3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями.
5 грудня – Міжнародний день волонтера.
6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі.
9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією.
10 грудня – Міжнародний день прав людини. 

25 листопада – Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства по відношенню до жінок 

17 грудня 1999 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок.
Ця дата була обрана в пам’ять про сестер Мірабал – політичних активісток, що в 1960 році були жорстоко вбиті за наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухільо.

Цей день також став символом світового визнання проблеми гендерного насилля.
В цей день уряди країн та міжнародні організації здійснюють заходи з метою підвищення інформованості суспільства щодо цієї проблеми. Жінки по всьому світу стають жертвами згвалтувань та зазнають побутового насилля, до того ж, масштаби та істинна природа такого насильства нерідко приховані.
Дуже важливо, щоб кожен з нас усвідомив, що насилля проти жінки – це не міф, а реальна проблема, від якої навіть сьогодні, у XXI сторіччі, потерпають українські жінки. Щороку близько 10000 жінок в Україні гине від домашнього насильства. Жінки у всьому світі потерпають від домашнього насильства більше, ніж від пограбувань та в автомобільних катастрофах, разом узятих. Ми маємо визнати, що проблема насилля в Україні все ще існує.
 Україна як держава докладає зусиль, аби викорінити насильство в сім‘ї: ухвалено відповідний закон; країна приєдналася до кампанії ООН проти побутового насильства; започаткована загальнодержавна кампанія “Стоп-насильству”. 15 листопада 2001 року в Україні був прийнятий Закон «Про попередження насильства в сім’ї». 7 листопада 2011 року від імені України була підписана Конвенція Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством.

Незважаючи на прогрес в поліпшенні становища жінок, насильство проти жінок і дівчаток як і раніше процвітає в різних регіонах світу. Про це заявила Верховний комісар ООН з прав людини Наві Піллей напередодні Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства проти жінок.
Як приклад, Наві Піллей навела історію про 14-річну Малалу Юсуфзай з Пакистану, яка активно виступала за здійснення права дівчаток на освіту і критикувала Талібан. За це вона була застрелена талібами дорогою зі школи.

За даними Місії ООН в Афганістані, тільки за перші шість місяців цього року, було скоєно 34 напади на школи, включаючи підпали, вбивства і залякування вчителів. Було зроблено, щонайменше, три спроби отруєння дівчаток-школярок.
Наві Піллей зазначила, що подібні посягання на право дівчаток ходити до школи відбуваються і в Африці, і на Близькому Сході, і в Європі, і в Латинській Америці.
Масштаби цієї проблеми дозволяють сміливо говорити про пандемію насильства. Саме тому глава ООН виступив з ініціативою запуску глобальної кампанії “Скажімо “ні” насильству над жінками!” і доручив її проведення зірці Голівуду  Ніколь Кідман.

“Необхідно діяти, тому що кожен день незліченна кількість жінок піддається нарузі і насильству вдома – там, де вони повинні почуватися в безпеці. Необхідно діяти, тому що систематичне сексуальне насильство під час збройних конфліктів перетворилося в жахливе знаряддя війни”, – заявив глава ООН.
27 жовтня 2008 року на стадіоні у сомалійському місті Кісмаю на очах у приблизно тисячі глядачів п’ятдесят чоловіків до смерті забили камінням 13-річну дівчинку Аїшу Ібрагім Дугулов. Її звинуватили в подружній зраді. А через два тижні в Афганістані таліби накинулися на компанію малолітніх учениць і плеснули в очі дівчаткам кислоту, щоб віднадити їх від школи. Ніколь Кідман вважає, що про це повинні знати всюди:
“Ми змогли дістатися до жителів різних куточків планети. У Мексиці одна з жертв домашнього насильства побачила нашу кампанію по телевізору і відразу ж зв’язалася з філією Фонду ООН в інтересах розвитку жінок.

У Шотландії один молодий чоловік з Единбурга розмістив наші матеріали на своїй сторінці в Facebook. А поруч – свій вірш із закликом до всіх чоловіків Землі зробити все можливе для захисту жінок від насильства”.
В результаті жорстокого поводження та домашнього насильства, жінки втрачають довіру, самоповагу та, нажаль, в більшості випадків й життя.
Тому завдання суспільства по відношенню до жінок, які стали жертвами насильства, – вселити в них надію, що вихід є!

 16 листопада - Міжнародний день Толерантності 

     Сьогодні наша розмова присвячена толерантності. 16 листопада - Міжнародний день толерантності. Не всім, може бути, знайоме це слово. І, на перший погляд, звучить воно абсолютно незрозуміло. Але сенс, який воно несе, дуже важливий для існування і розвитку людського суспільства. Сучасна культурна людина - це не тільки освічена людина, але людина, що володіє почуттям самоповаги, яку шанують оточуючі. Толерантність вважається ознакою високого духовного та інтелектуального розвитку індивідуума, групи, суспільства в цілому. 

Адаптація людини до нових умов, як в житті, так і в професійній діяльності
можлива лише за наявності сформованих професійних і соціальних умінь
якостей особистості. Одним з таких якостей є толерантність. У житті
людина спілкується з представниками різних національностей, культур,
світів, конфесій, соціальних верств, тому важливо навчитися поважати
культурні цінності, як свого народу, так і представників іншої культури,
релігії, навчитися знаходити точки дотику. Крім того, толерантність як
якість особистості вважається необхідним для успішної адаптації до нових
несподіваних умов. Люди, які не володіють толерантністю, проявляючи
категоричність, виявляються нездатними до змін, яких вимагає від нас
життя.
-Що означає слово толерантність? Як це слово визначається на різних мовах
земної кулі?
Толерантність - це повага, прийняття і правильне розуміння багатого
різноманіття культур нашого світу, форм самовираження і способів прояву
людської індивідуальності.
Визначення слова толерантність різними мовами земної кулі звучить
по-різному:
в іспанській мові воно означає здатність визнавати відмінні від своїх
власних ідеї або думки;
у французькій мові - відношення, при якому допускається, що інші
можуть думати чи діяти інакше, ніж ти сам;
у англійській мові - готовність бути терпимим, поблажливим;
у китайській мові - бути великодушним по відношенню до інших ;
в арабській мові - прощення, поблажливість, м'якість, милосердя,
співчуття, прихильність, терпіння, прихильність до інших; 

в українській мові - здатність терпіти щось або когось (бути витриманим, витривалим, стійким, вміти миритися з існуванням чогось, когось). 

Толерантність-це…
 прощення
 повага до прав інших людей
 співробітництво, дух партнерства
 сприйняття інших такими, якими вони є
 повага до людської гідності
 милосердя
 співчуття
 терпимість до думок ,віросповідань, поведінки інших людей
Набирає обертів третє тисячоліття. Прогрес невблаганно рухається
вперед. Техніка прийшла на службу людині. Здавалося б, життя має стати
спокійнішим. Але ми все частіше чуємо слова: біженець, жертва насильства...
У сьогоднішньому суспільстві відбувається активний ріст екстремізму,
агресивності, розширення зон конфліктів. Ці соціальні явища особливо зачіпають молодь, якій в силу вікових особливостей властивий максималізм, прагнення до простих і швидких рішень складних соціальних проблем. Будь-яка людина робить у житті різні вчинки. В одних ситуаціях вона чинить правильно і проявляє свої хороші якості, але іноді буває і навпаки. 

Шлях інтолерантності характеризується уявленням людини про
власну винятковість, низьким рівнем вихованості, почуттям дискомфорту
існування в дійсності ,що його оточує, бажанням влади, неприйняттям
протилежних поглядів, традицій і звичаїв. Інтолерантні особистості ділять
світ на дві частини: чорну і білу. Для них не існує напівтонів. Є тільки два
сорти людей - погані і хороші. Вони роблять акцент на відмінностях між
"своїми" і "чужими".
Толерантний шлях - це шлях людини, яка добре знає себе,
комфортно почуває себе в навколишньому середовищі, розуміючи інших
людей і готова завжди прийти на допомогу, людина з доброзичливим
ставленням до інших культур, поглядів, традицій. Толерантна людина
бачить світ у всьому його розмаїтті. 

Ще я пропоную до вашої уваги, шановні учні, батьки і колеги, декілька роликів про толерантність. 

https://www.youtube.com/watch?v=VPiRpS90qZg 

https://www.youtube.com/watch?v=DKWHP_41uRY 

 Шановні учні, батьки та педагоги, пропоную до вашої уваги деякі матеріали про домашнє насильство. 

    

               

                                          

                                    

          https://www.youtube.com/watch?v=QQnsKxZn_V4  

        https://www.youtube.com/watch?v=TFfFHYO1kZA  

        https://www.youtube.com/watch?v=gVor-a2KCIo 

        https://www.youtube.com/watch?v=s_2-Wn0cIFA  

        

 

                    https://www.youtube.com/watch?v=lO-gk39F3fY  

                    https://www.youtube.com/watch?v=qYROd36deC0 

                    https://www.youtube.com/watch?v=Y-QEoI4iXRE 

                    https://www.youtube.com/watch?v=G6iXkWHR0K4 

                    https://www.youtube.com/watch?v=pNCvFAOAQco 

                З 26.09 по 30.09. 2022 проходить Всеукраїнський                                        тиждень з протидії булінгу  

    Шановні учні, батьки і педагоги пропоную до вашої уваги деякі  матеріали про булінг. 

Вперше в українському законодавстві визнано юридично поняття булінгу та передбачено відповідальність не тільки за вчинення, а й за приховування випадків цькування.
Тепер учасники освітнього процесу нестимуть адміністративну відповідальність за діяння, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. 

Кривдників від 16 років чекатиме адміністративна відповідальність у вигляді штрафу або громадських робіт. А от у випадках, коли булінг вчинила дитина, яка не досягла 16 років, відповідальність будуть нести її батьки або інші законні представники. 

Відповідальність у вигляді штрафу або громадських робіт у випадку вчинення булінгу чекатиме і інших учасників освітнього процесу. Відповідно до ст. 52 ЗУ «Про освіту» категорії учасників освітнього процесу:
- здобувачі освіти;
- педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники;
- батьки здобувачів освіти;
- фізичні особи, які провадять освітню діяльність;
- інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

Також до адміністративної відповідальності може бути притягнуто керівника закладу освіти за неповідомлення підрозділам органів Національної поліції про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу.

Закон набере чинності наступного дня після його опублікування. 

За даними міжнародних організацій, із булінгом в колі однолітків стикаються близько 67% дітей. 

Із будь-яких питань, пов'язаних із захистом прав дітей, діти й дорослі можуть звертатися на Національну дитячу «гарячу» лінію за номерами 116 111 (з мобільного) або 0 800 500 225 (зі стаціонарного телефону).