18 жовтня - день протидії торгівлі людьми 

    Доброго дня всім! Сьогодні хочу поговорити про торгівлю людьми.  В цій публікації я розкрию поняття торгівля людьми, її масштаби, етапи та форми, причини та наслідки, шляхи потрапляння в ситуацію торгівлі людьми, а також розкажу про особливості торгівлі людьми та фактори ризику потрапляння в ситуацію торгівлі людьми під час війни в Україні. 

Поняття торгівлі людьми та масштаби явища

    Відповідно до звіту Міжнародної організації праці за 2021 рік, у ситуації рабства, під якою розуміють як примусову працю, так і примусовий шлюб, щоденно перебуває 49 мільйонів 600 тисяч людей.

Побутує кілька визначень цього злочину, зафіксованих у міжнародних документах.
Серед основних:
● Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками
та дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти
транснаціональної організованої злочинності (ст. 3);
● Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми (ст. 4).
Ми зосередимося на терміні, зафіксованому в національному законодавстві. Стаття 1
Закону України «Про протидію торгівлі людьми» під терміном “торгівля людьми”
розуміє здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування,
переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою
експлуатації, зокрема сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу,
уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з -використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи.
Отже, торгівля людьми – це організований кримінальний бізнес, основні складники
якого це:
- незаконна угода стосовно людини;
- вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини;
- експлуатація людини як мета;
- використання обману, шантажу, насильства, погроз, залежності, уразливого
стану людини.
Торгівлю людьми та експлуатацію правопорушники здійснюють як за межами певної
країни, що передбачає перетин кордону, так і на її території (так звана внутрішня
торгівля).
Наскільки масштабне явище торгівлі людьми в контексті України та світу?
Сьогодні торгівля людьми, на жаль, може відбуватися в будь-якій країні, незалежно від її економічного розвитку, політичної чи соціальної ситуації. Відповідно до даних ООН, торгівля людьми займає 3 місце за прибутковістю після торгівлі наркотиками та
зброєю. За різними оцінками, торгівці людьми по всьому світу щорічно отримують
прибуток близько 150 млн доларів США. 

Чи можливо визначити точну кількість постраждалих від торгівлі людьми?

Згідно з даними Міжнародної організації праці, станом на 2021 рік приблизно 27

мільйонів 6 тисяч людей перебували в ситуації примусової праці.

Яка ситуація в Україні?

За оцінками представництва Міжнародної організації з міграції, з 1991 року понад 300

000 українців постраждали від торгівлі людьми.

Міністерство соціальної політики, Національна поліція, Національна соціальна

сервісна служба, громадські та міжнародні організації, які працюють у сфері протидії

торгівлі людьми, ведуть статистичні дані відповідно до своїх повноважень – відкриті

кримінальні провадження, кількість постраждалих у кримінальних провадженнях,

кількість осіб, яким надано статус особи, постраждалої від торгівлі людьми тощо.

Проте офіційні дані – лише верхівка айсбергу проблеми торгівлі людьми. Переважна

більшість випадків залишається не виявленою. Переважна кількість постраждалих, на

жаль, не звертається по допомогу. 

   Етапи та форми торгівлі людьми

Отже, розрізняють три етапи злочинної діяльності щодо торгівлі людьми.

1. Вербування.

Перший етап полягає в досягненні домовленості щодо найму або залучення людини до

виконання певної роботи/діяльності. Зазвичай це запрошення чи умовляння особи, яка

перебуває у вразливому стані, уведення в оману щодо місця або умов роботи,

використання шантажу, погроз застосувати насильство тощо.

2. Переміщення.

Другий етап має на меті зміну місця перебування або проживання людини шляхом

перевезення чи переміщення – як у межах України, так і через державний кордон

(легально або незаконно, добровільно або примусово).

3. Передача й одержання людини.

Третій етап пов’язаний із передачею фактичного контролю над людиною від однієї

особи або групи осіб до іншої особи чи групи осіб. Такі дії зловмисники можуть

здійснювати за грошову винагороду або інші матеріальні цінності, нематеріальні

послуги тощо.

У ситуації торгівлі людьми експлуатація може набувати різних форм. Розглянемо

детальніше найпоширеніші форми.

Трудова експлуатація (або ж примусова праця).

За визначенням Конвенції Міжнародної організації праці, це будь-яка робота або

служба, що їх вимагають від особи під загрозою якогось покарання і які ця особа не

запропонувала добровільно.

Які умови трудової експлуатації?

● безоплатна, понаднормова праця й відсутність вихідних;

● виконання роботи, на яку людина не давала попередньої згоди;

● застосування чи погрози застосування насильства щодо особи з метою

примусити виконувати певну роботу;

● контроль за переміщенням і заборона залишати місце роботи;

● ненадання доступу до медичної допомоги тощо.

Сексуальна експлуатація 

Це використання іншої людини з метою отримання прибутку від задоволення

сексуальних потреб третіх осіб (експлуатація в проституції, у створенні порнографічної продукції чи інші форми сексуальної експлуатації), а також здійснення примусу для задоволення власних сексуальних потреб. Найбільшу кількість постраждалих від сексуальної експлуатації становлять жінки та дівчата.

Використання в жебрацтві

Має на меті залучення та примус постраждалих до систематичного випрошування

грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб. Найчастіше для цього

використовують дітей, жінок із дітьми, осіб з інвалідністю.

Втягнення в злочинну діяльність

Передбачає примушування до злочинної діяльності чи використання в ній із

застосуванням обману, шантажу, погрози, насильства, вразливого чи залежного стану

особи тощо.

Приклади такої форми експлуатації – примушування до крадіжок, втягнення в

здійснення нелегального перевезення заборонених предметів, речовин, інших осіб

тощо або введення в оману щодо законності певних дій.

Використання у збройних конфліктах

Має на меті вербування, переміщення, передачу, переховування чи одержання осіб для

поповнення лав особового складу збройних сил або озброєних груп, що беруть участь у конфлікті; а також використання примусової праці й рабства для задоволення їхніх

потреб тощо.

Продаж дитини для нелегального всиновлення чи вдочеріння

Це передача дитини іншим особам за винагороду чи отримання вигоди, зокрема з

метою нелегального усиновлення чи удочеріння.

Вилучення органів або тканин з організму людини

Відбувається без згоди самої особи чи за згодою, досягнутою засобами впливу на неї,

у процесі незаконної комерційної трансплантації. Обіцяну особі винагороду зазвичай

сплачують не в повному обсязі або не сплачують взагалі.

У ситуаціях торгівлі людьми можуть поєднуватися кілька форм, утворюючи змішані

форми експлуатації.

Підсумуємо! Торгівля людьми – це порушення прав особи через застосування різних

видів насильства: фізичного, психологічного, економічного, сексуального. Це злочин,

що має низку причин та складні наслідки для постраждалих. 

Причини та наслідки торгівлі людьми. Шляхи потрапляння в ситуацію торгівлі людьми 

Серед основних причин можна виокремити зовнішні та внутрішні фактори.

До зовнішніх належать:

- наявність попиту на дешеву чи безоплатну робочу силу в будь-якій формі

торгівлі людьми;

- діяльність організованих кримінальних угруповань, які отримують прибуток від

торгівлі людьми;

- криза в країні: економічна, політична, соціальна, гуманітарна, а також криза,

спричинена війною;

- відсутність системи реагування та протидії торгівлі людьми й

нормативно-правової бази в цій сфері;

- збільшення масштабів і процесів трудової міграції.

Як внутрішні фактори розглядаємо:

- складне матеріальне становище, низький рівень доходів населення загалом,

безробіття;

- досвід домашнього насильства, ґендерно зумовленого насильства;

- складні життєві обставини;

- відсутність освіти чи професійних навичок;

- необхідність забезпечувати дітей, інших членів родини;

- відсутність або обмеженість інформації щодо можливості захисту своїх прав.

До яких наслідків може призвести торгівля людьми?

Негативні наслідки цього злочину стосуються як постраждалої особи безпосередньо,

так і її найближчого оточення та суспільства загалом. Зупинимося на класифікації

детальніше.

Наслідки, можливі для постраждалої особи:

- значне погіршення або втрата фізичного і психологічного здоров’я та цілісності

особи внаслідок експлуатації та насильства;

- втрата працездатності;

- погіршення матеріального становища;

- переслідування та погрози з боку торгівців людьми;

- втрата соціальних і родинних контактів та підтримки; 

- смерть.

Наслідки для найближчого оточення постраждалої особи:

- втрата годувальника / годувальниці;

- залишення без догляду дітей чи інших членів сім’ї, які потребують опіки;

- погіршення матеріального стану;

- втрата родинних та соціальних зв’язків;

- погіршення або розрив стосунків між членами родини тощо.

Наслідки для суспільства загалом:

- втрата працездатного населення;

- погіршення кримінальної ситуації та розвиток корупції;

- витрати на забезпечення заходів і функціонування інституцій щодо протидії

торгівлі людьми;

- потреба у фінансуванні допомоги постраждалим;

- негативний імідж на міжнародному рівні тощо.

Як особа може потрапити в ситуацію торгівлі людьми?

Серед найпоширеніших шляхів – пошук працевлаштування. Наприклад:

●особа погоджується на пропозицію чи оголошення щодо роботи, розміщені в

засобах масової інформації;

●отримує інформацію про вакансію через приватних осіб чи знайомих;

●самостійно знаходить оголошення через мережу Інтернет.

На другому місці – потрапляння в ситуації торгівлі людьми під час виїзду за кордон.

Серед поширених шляхів:

●пошук можливостей навчання в інших країнах, зокрема за програмами, що

передбачають поєднання навчання й роботи за принципом “Work and Travel”, “Au Pair»;

●виїзд за кордон із метою укладання шлюбу з іноземцем,

●знайомства в мережі Інтернет,

●запрошення від випадкових знайомих,

●туристичні подорожі,

●«романтичні» стосунки як прикриття втягнення в ситуацію торгівлі людьми

тощо.

Отож ми простежили причини та наслідки торгівлі людьми та з'ясували основні шляхи потрапляння в таку ситуацію. Важливо враховувати, що торгівля людьми може

поглиблюватися під час кризових явищ, таких як війна. 

Особливості торгівлі людьми під час війни в Україні

Торгівля людьми, як один із проявів порушення прав людини, може загострюватися під час воєнних конфліктів. І війна в Україні не стала винятком.

Загальні причини та способи потрапляння в ситуацію торгівлі людьми, які ми

розглянули раніше, актуальні й для кризових періодів, зокрема для війни. І навіть

більше: війна як причина вразливості посилює для громадян та громадянок України

наявні в цьому контексті ризики й створює нові. У чому полягають особливості

торгівлі людьми під час війни загалом та війни в Україні зокрема?

1. Збільшення попиту на робочу силу. Серед основних цілей – використання під

час бойових дій, трудова та сексуальна експлуатація.

2. Збільшення кількості постраждалих унаслідок зменшення соціального захисту

населення, зниження рівня життя та зростання ризиків небезпеки, що спричиняють уразливість населення.

3. Втрата родинних зв’язків. Під час війни люди можуть втратити своїх рідних,

залишитися без дому чи бути роз'єднаними зі своїми близькими через евакуацію

або переселення. Через це людина стає вразливою перед торгівцями, які обіцяють роботу та стабільне майбутнє.

4. Тимчасова окупація територій, унаслідок якої велика кількість людей змушена

покидати свої оселі та виїздити в інші регіони України або за кордон. Така

ситуація створює умови, за яких багато людей можуть постраждати від торгівлі

людьми й експлуатації.

5. Зміна правил міграції. Під час війни зазвичай знижується рівень безпеки

прикордонних пропускних пунктів. Тож люди, тікаючи від війни, не зважають на

потенційні ризики під час та після перетину кордону. Вони стають легкими

мішенями для торговців людьми, які можуть обіцяти допомогу у процесі

перетину кордону чи облаштування в країні прибуття.

6. Використання як рабів. Під час війни збройні формування можуть захоплювати

людей для використання в бойових діях, утримання в полоні, побутового

обслуговування або роботи в інших галузях.

7. Сексуальна експлуатація з боку збройних формувань, терористичних груп або

окремих осіб. Нагадаємо, що ця форма торгівлі людьми передбачає зґвалтування, примусову проституцію та інші форми сексуальної експлуатації.

8. Збільшення кількості вербувальників, які під час війни активізують пошуки

людей, що можуть бути втягнуті в торгівлю людьми. З цією метою зловмисники можуть використовувати різні методи на кшталт обману, підкупу, примусового викрадення або залучення до злочинної діяльності.

9. Збільшення залучення жінок і дівчат. Жінки та дівчата стають вразливішими під

час війни, оскільки змушені покидати свої домівки та родини, щоб шукати

притулку в інших місцях. Збільшення кількості жінок та дівчат, які потерпають

від торгівлі людьми, пов'язане з підвищенням попиту на сексуальні послуги та

примусову працю.

10. Зміна маршрутів торгівлі. За даними експертів, під час війни в Україні

змінилися маршрути торгівлі людьми, і вони стали складнішими. Наприклад,

маршрути торгівлі людьми включають не тільки внутрішні переміщення

країною, але й переміщення через кордони, що збільшує ризик потрапити у

ситуацію торгівлі людьми.

Особи, які постраждали від торгівлі людьми під час війни або через наслідки війни,

мають право на захист відповідно до законодавства України з протидії торгівлі людьми.

Важливо! Під час війни, ситуація, зокрема безпекова, може змінюватися, отже варто

здійснювати постійний моніторинг, визначати нові фактори вразливості, виявляти нові

ризики та виклики, що можуть впливати на виникнення ситуацій, пов’язаних із

торгівлею людьми; інформувати жителів міст, громад про ризики потрапляння в

ситуацію торгівлі людьми з метою сексуальної, трудової та інших форм експлуатації;

звертати увагу на вразливі категорії населення – дітей, підлітків, жінок, людей у

складній фінансовій ситуації, осіб з інвалідністю тощо.

Загалом торгівля людьми під час війни в Україні – серйозна проблема, що створює

ризик для безпеки та добробуту населення. Для боротьби з цією проблемою необхідно

забезпечити належний соціальний захист та доступ до правосуддя для постраждалих,

збільшити превентивні заходи та просвітницьку роботу.  

Фактори ризику потрапляння в ситуацію торгівлі людьми під час війни в Україні 

Під час війни з’являються нові та посилюються існуючі фактори, що сприяють

потраплянню в ситуацію торгівлі людьми, зокрема це:

- втрата роботи та ризик опинитися за межею бідності;

- внутрішнє переміщення;

- виїзд за кордон з метою отримання тимчасового прихистку;

- проживання на тимчасово окупованій території;

- непридатність житла за місцем постійного проживання внаслідок руйнації через

бойові дії;

- інші соціальні фактори (пенсійний вік, інвалідність, самостійне виховання

дитини/дітей, багатодітність тощо).

Са́ме внутрішнє переміщення – один із серйозних факторів ризику в умовах війни. Для внутрішньо переміщених осіб ризики посилюються через поєднанням кількох

факторів: втрати не тільки майна та джерела доходу, а й соціальних зв’язків і можливої підтримки найближчого оточення.

Економічні ж фактори (необхідність забезпечити родину/себе, пошук роботи) – чи не

найпоширеніші чинники ризику потрапити в ситуацію торгівлі людьми.

Якщо говорити про ризики під час виїзду за кордон, то це ще й відсутність документів, які посвідчують особу (закордонний паспорт або внутрішній паспорт). Документи могли бути знищені під час обстрілів, незаконно вилучені окупантами, залишені на тимчасово окупованій території. Відсутність документів може вплинути на процес легалізації перебування та на працевлаштування за кордоном. Це створить додаткові ризики потрапляння в ситуацію торгівлі людьми, зокрема трудової або іншої

експлуатації.

Протягом вересня – листопада 2022 ГО «Ла Страда-Україна» провело опитування

абоненток та абонентів Національної гарячої лінії з попередження домашнього

насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації з метою виявлення ризиків

потрапляння в ситуацію торгівлі людьми під час війни. 

Серед опитаних осіб тільки 34% вказали, що їм відомо про ризики потрапляння в

ситуацію торгівлі людьми та експлуатації. Ці результати ілюструють досить низьку

поінформованість громадян щодо питань, пов’язаних із торгівлею людьми. Окрім того, у ситуації війни певна частина громадян та громадянок не розглядають можливих ризиків при ухваленні рішення щодо виїзду за кордон, не вважають, що це може їх стосуватися, надаючи пріоритет фізичній безпеці.

Увагу треба приділити також і готовності або неготовності наших співгромадян та

співгромадянок до нелегального працевлаштування.

Про готовність навіть на нелегальне працевлаштування за кордоном указали понад 18% опитаних осіб, а понад 41% опитаних не надали відповіді щодо можливості

нелегального працевлаштування.

Про що це свідчить? Можна припустити, що ці особи спершу ухвалять рішення про

виїзд за кордон з метою фізичної безпеки, а виникнення інших ситуацій, зокрема й

потрапляння в ситуацію торгівлі людьми, розцінюватимуть як другорядні. Радше за

все, залежно від ситуації, вони можуть розглядати пропозиції нелегального

працевлаштування та погоджуватися на них.

Отже, з метою попередження потрапляння громадян у ситуацію торгівлі людьми

необхідно посилювати інформаційно-роз'яснювальну роботу щодо запобігання торгівлі людьми, а також захисту працівників від експлуатації. 

Чому постраждалі особи часто не повідомляють про факт потрапляння в ситуацію торгівлі людьми? 

Злочин торгівлі людьми досить складний. Нерідко постраждалі особи не знають своїх
прав або не усвідомлюють, що їхні права порушені. Ситуація торгівлі людьми
складається з низки елементів. Потерпіла особа може ідентифікувати, наприклад,
обман, але загалом не усвідомлювати свою ситуацію в контексті торгівлі людьми.
У протилежному випадку постраждалі можуть страждати від комплексу провини або
самозвинувачень. Особа не звертається по допомогу, бо вважає себе негідною це
зробити.
Інколи вибір не повідомляти про потрапляння в ситуацію торгівлі людьми може бути
свідомим кроком. Чому так відбувається? Серед причин – ціла низка об'єктивних та
суб'єктивних чинників.
● особа може боятися помсти від злочинців;
● уникати осуду з боку оточення та близьких, які можуть дізнатися про ситуацію;
● мати комплекс провини;
● не усвідомлювати свого становища;
● не довіряти державним структурам;
● остерігатися покарання за порушення законів країни, у якій перебуває чи
перебувала (наприклад, нелегальний перетин кордону чи перевищений термін
дозволу на перебування).
Деякі з наведених суджень базуються на стереотипних уявленнях. Поговоримо
детальніше про стереотип «сама винна / сам винен».
Часто постраждалі особи звинувачують себе в тому, що втрапили в таку ситуацію:
треба бути обачнішою/обачнішим, дотримуватися правил безпеки, про які багато
говорять останнім часом, тощо.
У подоланні цього стереотипу велику роль відіграє суспільство. По-перше, ніхто не має стовідсоткової гарантії не потрапити в ситуацію торгівлі людьми.
По-друге, у скоєнні злочину винен тільки злочинець і в жодному разі не потерпіла
особа. Навіть якщо остання й припустилися в чомусь помилок та погодилася на
сумнівну пропозицію. 

По-третє, суспільство має прагнути допомогти постраждалій особі, підтримати, а не
звинувачувати її, виправдовуючи цим злочинця.
Дієвий спосіб подолання стереотипів – поширювати інформацію про існування злочину «торгівля людьми», про сучасні та актуальні ризики потрапляння в ситуацію торгівлі людьми, зокрема про легальне працевлаштування, особливо за кордоном.
Отже, існує безліч причин, чому постраждалі особи можуть не повідомляти про факт
потрапляння в ситуацію торгівлі людьми. Щоб підтримати постраждалих, важливо
інформувати їх про те, як можна звернутися по допомогу та забезпечити захист своїх
прав і безпеки.  

На завершення сьогоднішньої публікації пропоную до вашої уваги презентації про торгівлю людьми. 

prezentaciya-protidiya-torgivli-lyudmi-v-ukra-ni-v-period-viyni-310476.html 

prezentaciya-protidiya-torgivli-lyudmi-v-ukra-ni-v-period-viyni-310476.html 

Дякую за увагу 😊

                     10 жовтня - Всесвітній день ментального (психічного) здоров`я 

     Доброго дня всім! Сьогодні хочу поговорити з вами про ментальне здоров`я. Я розкажу що таке психічне здоров`я і як його підтримати і зберегти. 

   Всесвітня організація охорони здоров'я визначає психічне здоров'я як стан благополуччя, при якому людина може реалізувати свій власний потенціал, свої здібності, протистояти звичайним життєвим стресам, продуктивно навчатися і працювати, робити внесок в свою спільноту.

10 жовтня відзначають Всесвітній день психічного здоров’я. Цей день запропонований Всесвітньою організацією охорони здоров'я щоб привернути увагу до проблеми психічного здоров’я, підвищити рівень обізнаності населення з цієї проблеми, зменшити поширення депресивних розладів, шизофренії, хвороби Альцгеймера, наркотичної залежності, епілепсії та розумової відсталості. В Україні, згідно статистики, 1,2 млн. жителів (це більше 3 % населення) страждає психічними розладами і цей показник з кожним роком зростає. 

Що потрібно для здорової психіки? Людині потрібно знати, що вона може робити, що хоче. Почуття впевненості, задоволеності життям, радість і зайнятість, відчуття єдності зі світом теж важливі для психічного стану, як і самооцінка. Людині потрібні хороші відносини, які приносять задоволення.

Психічно благополучна людина теж стикається з труднощами, вона не може бути щасливою

завжди. Але у важкі дні здорова людина знає, що у неї вистачить сил і гнучкості, щоб впоратися. Ніхто не може забезпечити людині це благополуччя краще, ніж вона сама. Національна служба охорони здоров’я Великобританії вважає, що для цього потрібно всього п’ять кроків.

Це працюючі способи зробити собі ж краще.

Навіть якщо здається, що щось вам не підходить, не відмахуйтеся від цих порад.

Подумайте, можливо, у вашому житті знайдеться спосіб якось застосувати їх. А якщо ви все це робите, але не відчуваєте того самого благополуччя, чи все ви робите так, як треба. Як досягти психічного здоров’я

1.Спілкуйтеся з людьми 

Зі своєю сім’єю, друзями або колегами, сусідами. Не потрібно розмовляти з усіма підряд, особливо якщо сама думка про те, щоб подзвонити родичам, викликає жах. Ми ділимося своїми почуттями, нас розуміють, ми отримуємо підтримку і самі підтримуємо інших, а можливість віддавати важлива для нас не менше, ніж можливість отримувати. І ще важлива деталь: якщо люди навколо вас благополучні і вміють бути щасливими, ви вчіться цього ж у них. 

 Як працювати над стосунками Спілкуйтеся з родиною і друзями, близькими людьми. Вчіться слухати і підтримувати, а також говорити про себе. Необов’язково розширювати коло знайомих, важливіше робити спілкування всередині нього цікавіше.

Також розширюйте професійні зв’язки, спілкуйтеся з людьми з такими ж захопленнями або такими ж професійними обов’язками. Це потрібно не тільки для психологічного комфорту, але і просто, щоб отримати знання.

Це легко сказати, але складніше зробити, особливо коли соцмережі створюють ілюзію контакту. Поставити лайк і відвідати сторінку не те ж саме, що поспілкуватися. Ці поради допоможуть підтримувати близькі стосунки, не замінюючи їх лайками:

• Намагайтеся користуватися такими програмами для зв’язку, які дозволяють почути голос або побачити людину.

• Виділіть час на відносини. Кожен день у розкладі повинен бути час на друзів і на сім’ю.  Зателефонуйте, зайдіть у гості, заплануйте зустріч, надішліть листівку, тільки не обмежуйтеся лайком в соцмережі. Хоча б поспілкуйтеся в месенджері.

• Виберіть день для зустрічі з друзями, яких ви не бачили дуже давно. Зовсім не обов’язково проводити разом весь день. Краще відвідати якийсь захід: якщо ви давно не спілкувалися, можуть виникнути незручні паузи в розмові, а в кіно або на виставці завжди можна щось обговорити.

• Не плануйте зустріч на декілька годин, але і не забивайте після неї розклад. Якщо виявиться, що вам хочеться поговорити довше, зможете продовжити спілкування.

• Якщо вечорами ви дивитеся телевізор або сидите в інтернеті, спробуйте замінити гаджети чимось зближуючим. Купіть настільну гру і пограйте всією родиною. Або просто поговоріть на абстрактні теми.

• Якщо не знаєте, про що говорити з рідними, влаштуйте дискусійний клуб: відкрийте сайт з новинами і обговоріть їх або зовсім візьміть теми з будь-якого підручника англійської.

• Поговоріть з кимось новим: з колегою з сусіднього відділу, з тією людиною, з якою ви щодня перетинаєтеся в автобусі.

• Обідайте разом з колегами і спілкуйтеся, якщо стосунки в колективі дозволяють поговорити.

• Якщо ви знаєте, що комусь із друзів або сім’ї потрібна допомога, запропонуйте її сьогодні.  Беріть участь у громадській діяльності: у суботнику на роботі, в зборі речей для дитячого будинку, в захисті інтересів свого будинку чи району. Виберіть той варіант, який робите не через силу.

2. Завжди продовжуйте вчитися

Навчання допомагає тримати мозок в тонусі і знижує ризик розвитку хвороби Альцгеймера. Воно також дає привід любити себе, як і спорт. Ми вчимося, значить, ми молодці. Це дуже важливо, щоб відчувати себе комфортно.

Зовсім не обов’язково вчити іноземні мови чи отримати чергову вищу освіту. Важливий сам процес: читайте професійну літературу, щоб розвивати навички. Ходіть на кулінарні курси. Читайте науково-популярні та художні книжки. Дізнавайтеся нові схеми в’язання або робіть оригінальні підставки для зберігання велосипеда.

Якщо тема вам цікава, не вчіть її тільки тому, що вже почали. Переходьте до заняття, яке принесе мозку задоволення. Міняти заняття навіть корисно, тому що так доводиться перемикатися між різними видами діяльності.

3. Рухайтеся

Щоб рухатися, можна не йти в спортзал або на пробіжку. Важливо, щоб тіло працювало, а як саме — питання вибору. Комусь подобаються командні ігри на зразок волейболу, хтось віддає перевагу танцям, а хтось — гуляти з собакою. Активність необхідна не тільки для тіла, але і для мозку. Ще один плюс — коли ми займаємося спортом, то думаємо, що це здорово. Спорт — привід пишатися собою, ще одна причина, по якій варто себе любити.

Підберіть спорт, який вам подобається. Почніть займатися регулярно. Обов’язково фіксуйте, як ви змінюєтеся. 

4 . Робіть добро

Це простіше, ніж здається. Не треба навіть шукати бабусь, щоб перевести їх через дорогу, чи жертвувати частину зарплати в фонди.

Скажіть «дякую» водієві автобуса, який довіз вас вранці до роботи, побажайте доброго ранку охоронцеві, посміхніться касиру в супермаркеті. Це нескладно, а мозок включає такі дії в скарбничку «добрі справи», а це діє на ту ж хімію, що і спорт.

Другий рівень — проста допомога. Поясніть новачкові на роботі, як простіше впоратися із завданнями, допоможіть батьківському комітету в школі, донесіть літнім сусідам продукти до дверей, допоможіть батькам з коляскою сісти в громадський транспорт. Якщо у вас є бажання зробити більше, можете приєднатися до волонтерської активності, тільки попередньо оцініть свої сили. 

  5. Не відривайтеся від реальності

Для психічного здоров’я важливо жити в сьогоденні, не думаючи про минуле і про те, що не сталося (і може ніколи не відбутися).

Це стан, при якому ви точно знаєте, що відбувається навколо вас і з вами. Тільки здається, що це просто, а насправді вимагає уваги до себе і безкомпромісної чесності. Наприклад, зрозуміти, чому ви сердитесь: не через те,, що домашні знову не помили посуд, а тому що ви роздратовані з самого ранку через невдачі на роботі, а тепер тільки шукаєте привід, щоб виплеснути роздратування. Завдяки усвідомленості ми приймаємо правильні рішення, тому що розуміємо всі обставини і знаємо, чого хочемо.

Усвідомленість не просто гарне слово, а спосіб сприйняття життя. Вона потрібна для нашого психічного здоров’я.  

Психічне здоров’я — це стан благополуччя, у якому людина реалізує свої здібності, може протистояти звичайним життєвим стресам, продуктивно працювати й робити внесок у свою громаду. Психічне здоров’я є основою благополуччя людини й ефективного функціонування спільноти.

До вашої уваги п’ять головних порад, які допоможуть поліпшити ваше психічне здоров’я та самопочуття.

1. Спілкуйтеся з іншими людьми

Добрі відносини з оточенням важливі для вашого психічного здоров’я, адже вони допомагають розвинути почуття приналежності до групи, дають можливість поділитися позитивним досвідом з іншими та відчути емоційну підтримку. Спілкуйтеся з друзями, сім’єю, колегами, однодумцями. Обмінюйтеся думками, підтримуйте одне одного –– усе це допомагає відчувати себе в тонусі та зберігати життєві сили.

2. Будьте фізично активними

Регулярна фізична активність пов’язана з нижчим рівнем депресії і тривожності у всіх вікових групах, підвищенням самооцінки та гарним настроєм. Це не обов’язково має бути інтенсивне тренування –– можна просто прогулятися на свіжому повітрі в колі друзів чи сім’ї. Під час прогулянки знижується рівень гормону стресу (кортизолу), і внаслідок цього ми відчуваємо піднесення та отримуємо більше задоволення від життя. Прогулянку можна робити за півтори-дві години до сну, щоби покращити його якість та почуватися більш розслаблено.

3. Продовжуйте вчитися

Дослідження показують, що освоєння нових навичок поліпшує психічний стан завдяки підвищенню впевненості в собі через розвиток цілеспрямованості. Навіть якщо ви відчуваєте, що у вас недостатньо часу або немає потреби вивчати щось нове, є багато різних способів додати нові знання у своє життя. Наприклад, ви можете спробувати: готувати щось нове та корисне, удосконалити свої вміння (поліпшити навички презентації, фотографії, полагодити зламаний велосипед) або спробувати нові види діяльності (вести блог, займатися новим видом спорту, вчитися малювати).

4. Допомагайте іншим

Науковці виявили, що доброта й щедрість можуть допомогти поліпшити ваш психічний стан завдяки створенню позитивних емоцій та відчуття важливості. Невеликі добрі справи для інших людей або волонтерство сприяють підвищенню рівня нейромедіаторів, як-от серотонін, дофамін та ендорфін. Також, коли ми робимо добрі справи, у нас збільшуються самооцінка, рівень емпатії та співчуття, покращується настрій. Це знижує артеріальний тиск і рівень кортизолу.

5. Уважно ставтеся до своїх думок, емоцій та поведінки

Усвідомлення допомагає краще розуміти власні думки та емоції, тривогу чи переживання, поліпшити ставлення до життя й підхід до розв’язання проблем. Намагайтеся дослухатися до свого тіла, бажань та процесів свого внутрішнього світу, адже це підвищує здатність планувати діяльність, позитивно ставитися до себе і, як наслідок, — мати високий рівень емпатії та самоприйняття. 

         З 25.09 по 29.09.2023 року проходить Всеукраїнський тиждень протидії булінгу. 

Про булінг

Булінг (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» - задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки з метою заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

Визначають булінг саме, як тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, фізичного і (або) психічного, з боку одного або групи дітей до іншої дитини (іншим дітям). Найчастіше булінг відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його немає. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінгу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.

Булінг в Україні

За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінгу в школі, потерпав від принижень і глузувань: 10% - регулярно(раз на тиждень і частіше); 55% - частково піддаються знущанню з боку однокласників; 26% - батьків вважають своїх дітей жертвами булінгу.

Форми та види булінгу

Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінгу є:

- словесні образи, глузування, обзивання , погрози;

- образливі жести або дії;

- залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;

- ігнорування, відмова від спілкування, виключення з гри, бойкот;

- вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви;

- фізичне насилля ( удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіють біль і навіть тілесні ушкодження);

- приниження за допомогою мобільних телефонів та Інтернету, поширення чуток і пліток.

Види булінгу можна об’єднати у групи вербального, фізичного, емоційного й кібербулінг знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

70% знущань відбуваються словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстка критика, висміювання та ін.. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, однак образи безслідно не зникають для об’єкта приниження.

Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінгу (нанесення ударів, штовхання, підніжки пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.)

Нині набирає обертів кібербулінг. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

ОСНОВНІ МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ БУЛІНГУ:

• страх

• заздрощі та конкуренція

• бажання підпорядковувати власній волі

• бажання витіснити когось із групи

• бажання принизити іншого

Як зрозуміти, чи є ваша дитина булером

Булерами стають ті діти, які ростуть без заборон, не сприймають авторитет батьків. Але разом з тим їх головна проблема – бажання відчути підтримку та повагу дорослих. Якщо це прагнення не реалізоване, воно породжує агресію, яку треба на комусь зганяти.

Більшість булерів – це діти-нарциси, які не спроможні у момент агресії відчути емоції інших, але хочуть довести свою зверхність. Проаналізуйте поведінку дитини, аби виявити ознаки агресії. І запитайте у себе – чи достатньо приділяєте уваги синові, доньці?

Ознаки булера:

• фізично та соціально більш енергійний за своїх однолітків;

• не вміє сприймати відмову;

• має середню чи високу самооцінку;

• часто проявляє ознаки егоїзму чи нарцисизму;

• ймовірно, став жертвою у минулому;

• сприймається лідером у колі однолітків;

• буває імпульсивним;

• його легко вивести з себе;

• не вистачає співчуття до інших;

• має не надто високий емоційний інтелект;

• полюбляє агресивні спортивні ігри.

Якщо подібні риси проявляються та паралельно надходять повідомлення, що у класі знущаються над кимось, є серйозний привід поговорити з вашою дитиною. Звісно, багато з цих характеристик показують типового лідера, але нездорове посилення тої чи іншої ознаки є тривожним сигналом.

Є проблема – є рішення

Якщо батьки визнають, що їх дитина є агресором, то це вже шлях до покращення ситуації. І перше, що вони мають зробити – не бути терпимими до проявів агресії. Поряд з цим можна порекомендувати:

Відшукайте заняття, в якому дитина зможе виділитись. Часто агресивну поведінку провокує незнання способів, як ще можна заявити про себе. Варіанти пошуку талантів: відвідування гуртків, секцій, активна участь у житті класу.

Будьте послідовними у своїх діях та словах. Якщо ви передбачили певне покарання за провинність (наприклад, забрати на тиждень смартфон), то тримайтесь до останнього дня. Звісно, з боку дитини буде протест, але стійте на своєму, бо маєте розуміти, заради чого все це робиться.

Нейтралізуйте речі, які пов'язані з насиллям. Мова йде про відеоігри, фільми, музику, які провокують агресію в дитині.

Обговорюйте усі шкільні конфлікти. Часто це допомагає знайти причину такої поведінки, будьте максимально справедливими та розважливими.

Знайдіть альтернативу. Навчіть знаходити альтернативні шляхи виходу агресії без шкоди оточуючим. Розкажіть, що у випадку, коли підлітка провокують, важливо продемонструвати можливості уникати провокації.

Навчайте розуміти себе та інших. І тут важливо бути не голослівним, адже більшість звичок дітей породжуються в домашніх стінах. Якщо ви чи хтось з родини нетерпимо ставиться до вад іншого, мало шансів, що у сина чи дочки сформується власна протилежна думка з цього питання. Розкажіть, що всі ми різні та особливі.

Не треба очікувати швидких результатів. Дитина зможе змінитися, але це робота не одного дня. Не забувайте, підтримка у цей момент відіграє надзвичайно важливе значення.

НАСЛІДКИ ДЛЯ ЖЕРТВИ БУЛІНГУ В ШКОЛІ

Розлади психіки. Навіть один випадок булінгу залишає глибокий емоційний шрам, що вимагає спеціальної роботи психолога.

• Труднощі у взаєминах. У більшості випадків залишаються самотніми на все життя. Більше спілкуються в соціальних мережах, ніж в реальному світі.

• Хвороби. Близьким результатом булінгу дуже часто бувають фізичні нездужання. Можливі розлади сну і переростання травми в психосоматику.

• Девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

Закон про булінг

19 січня 2019 року в Україні набув чинності закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» Тепер у законі «Про освіту» є визначення поняття «боулінг» стаття 173 пункт 4 ) Згідно його, під булінгом треба розуміти «дії учасників освітнього процесу, які полягають в психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації, що здійснюється щодо малолітньої або неповнолітньої особи, або такою особою щодо інших учасників освітнього процесу, в результаті чого могла бути чи була завдана шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого».

Новоприйнятий Закон передбачає низку штрафів за цькування.

Якщо булером є дитина віком до 16 років, за неї несуть відповідальність батьки.

• Штрафи за булінг становитимуть від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 850 до 1700 гривень або від 20 до 40 годин громадських робіт.

• Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф буде більшим — від 100 до 200 мінімумів (1700 – 3400 гривень) або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

• Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20 відсотків заробітку.

ПОРАД БАТЬКАМ, ЩОБ ЇХНЯ ДИТИНА НЕ СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ В ШКОЛІ

1. Пам’ятайте: дитина не може впоратися з булінгом самостійно! Діти зазвичай не розповідають про насилля батькам, тому важливо навчитися розпізнавати ознаки булінгу.

2. Щодня розмовляти з дитиною про її справи в школі. Це кілька хвилин на день про те, як і з ким дитина проводить час у школі, що відбувається дорогою додому тощо. За розмовою спостерігати за настроєм дитини. За можливості відвідувати дитину у школі, зустрічати її зі школи.

3. Розвивати здорову звичку боротьби з хуліганством і нетерпимість до залякувань. Ваші діти повинні знати, що це ненормально залякувати чи стояти осторонь, коли ображають іншого. Навчити дитину просити про допомогу дорослих і не боятися розповідати про знущання. Пояснити, що вам (батькам) можна довіряти і ви допоможете у будь-якій ситуації.

4. Навчити дитину правильно користуватися Інтернетом, соціальними мережами. Пояснити, що таке кібербезпека і як протистояти кіберзалякуванню. Установити ліміт часу роботи в мережі.

5. Бути прикладом доброти і лідерства для своєї дитини. Кожного разу, коли ви говорите з іншою особою образливим тоном, ви вчите дитину знущанню. Важливо вчити дитину робити добро і проявляти співчуття. Це запорука хороших стосунків з однолітками.

6. Якщо ваша дитина вже стала жертвою шкільного булінгу, за жодних умов не можна ігнорувати чи замовчувати виявлені факти жорстокої поведінки над дитиною. Рекомендовано повідомити в усній чи письмовій формі про насилля адміністрацію навчального закладу. 

https://www.google.com/search?q=%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F+%D0%BF%D1%80%D0%BE+%D0%B1%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B3&rlz=1C1GTPM_enUA984UA984&oq=%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F+%D0%BF%D1%80%D0%BE+%D0%B1%D1%83&gs_lcrp=EgZjaHJvbWUqBwgBEAAYgAQyBggAEEUYOTIHCAEQABiABDIHCAIQABiABDIICAMQABgWGB4yCAgEEAAYFhgeMggIBRAAGBYYHjIICAYQABgWGB4yCAgHEAAYFhgeMggICBAAGBYYHjIICAkQABgWGB7SAQkyMTExNmowajeoAgCwAgA&sourceid=chrome&ie=UTF-8#fpstate=ive&vld=cid:187d1539,vid:espwzDTLVkE,st:0

https://urok.osvita.ua/materials/upbring/buling-ckuvanna-vikliki-ta-protidia/

http://school169.edu.kh.ua/Files/downloads/%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B3_%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%8F.pdf 

             Всім доброго дня ✋😉👩. Сьогодні хочу поговорити про медіаграмотність і дати вам декілька рекомендацій про інформаційну гігієну. 

                                        Доброго дня, шановні батьки 🙎👩😃 

Сьогодні хочу надати вам декілька рекомендацій щодо виховання ваших дітей. 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ У ВИХОВАННІ ДИТИНИ

Родина – це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до всього живого. Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів.

1. Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки.
Учити жити – це значить передати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це батьки.
2. Виховання починається із дня народження.
Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, - це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.
3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.
Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім’я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім’я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.
4. Турбота батька і матері про здорову сім’ю.
Справжня мудрість вихователя – батька, матері – в умінні дати дитині щастя дитинства – це спокійне домашнє вогнище.
5. Сім’я – це первинний колектив українського суспільства.
Чи почуває дитина, що блага її життя – наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці й турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека – виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне – її особисті потреби, а все інше – другорядне. Є лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість – жити заради когось.
6. Готових рецептів сімейного виховання немає.
Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини – велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням. 

Рекомендації батькам першокласників

1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
2. Не підганяйте її, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.
3. Не посилайте дитини в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає силу.
4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без подібних застережень: “Дивись, поводь себе гарно!”, “Щоб не було поганих оцінок” тощо. У дитини попереду важка праця.
5. Забудьте фразу: “Що ти сьогодні отримав?”. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
7. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
8. Після школи дитина не повинна зразу сідати за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити (на ГПД діти гуляють до 15 години). Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.
9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочити 10-15 хв.
10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: “не хвилюйся”, “ти все вмієш”, “давай поміркуємо разом”, “згадай, як пояснював вчитель” тощо.
11. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
12. У сім’ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
13. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об’єктивні показники втоми, перевантаження.
14. Знайте, що навіть великі діти (7-8 років) люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.

Дитина має відчувати, що ви завжди її любите,
завжди їй допоможете та підтримаєте!

Рекомендації батькам дітей молодшого шкільного віку

• Розвивайте інтерес дітей до навчання, дбайливе ставлення до природи, навколишнього середовища; прагнення сумлінно виконувати обов’язки членів сім’ї, колективу у якому вони перебувають.
• Привчайте дітей доводити справу до кінця.
• Виховуйте у дітей чесність, поважне ставлення до батьків, жінок, людей похилого віку, хворих, інвалідів; виховуйте повагу до культурно-національних, духовних, історичних цінностей України.
• Перевіряйте, чи правильно діти витрачають гроші, які ви їм даєте.
• Учіть дітей берегти речі, майно: своє і своїх товаришів, державне.
• Дбайте, щоб ваша дитина самостійно виконувала домашнє завдання.
• Вимоги батька й матері не повинні бути різними.

Закон України “Про освіту” (витяг) Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини.
1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На батьків покладається однакова відповідальність за виховання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:
• постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їхніх природних здібностей;
• поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім’ї, повагу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів;
• сприяти одержанню дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати домашню освіту відповідно до вимог до її змісту, рівня та обсягу;
• виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

Стаття 60. Права батьків
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
• вибирати заклад освіти для неповнолітніх дітей;
• обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування в закладах освіти;
• звертатися до органів державного управління освітою з питань навчання, виховання дітей.

 Рекомендації батькам дітей середнього шкільного віку

Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначайте коло їх обов’язків.

Учіть підлітка:
• цінувати дружбу, поважати суспільну думку;
• правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;
• порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.

Виховуйте:
• витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі;
• чесність, правдивість, уміння відстоювати честь свою, родини, колективу тощо.

Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.
• Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини в її присутності. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.
• Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй “Доброго ранку!” і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.
• Коли дитина повертається зі школи, запитайте: “Що сьогодні було цікавого?”.
• Намагайтесь, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: “А все-таки, як добре вдома!”
• Ваша дитина принесла бали за семестр. Знайдіть за що її похвалити.
• Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратованість відразу проходить.
• Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: “Не квапся, будь обережний”.
• Коли син чи дочка повертається зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилися.

 

Рекомендації для мам

• Любіть своє дитя, але не балуйте , не губіть його.
• Виховуйте вдячність у дитини. Якщо немає зворотної любові на вашу самовідданість – вважайте, що діти насичуються вашою любов’ю для подальшого життя.
• Будьте другом дітей, але не приятелем. Будьте поруч із дітьми. Прагніть зрозуміти вашу дитину, підтримати її, при потребі допомогти, проявляючи турботу, чуйність і доброту.
• Учіть дітей думати не про речі, а про справу.

Рекомендації для тат

• У дітей, які не знають, що їм робити в години дозвілля, уражається і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїм дітям вибирати корисне заняття. “Не судіть дитину за знаннями, судіть її за стараннями, моральними якостями, апелюйте не тільки до розуму, а насамперед до серця дитини. Учіть дитину людяності – тоді вона полюбить працю, навчіться бути старанною”.
• “Не можна зводити духовний світ маленької людини до навчання. Якщо ми прагнутимемо до того, щоб усі сили душі дитини були поглинені уроками, її життя стане нестерпним. Вона повинна бути не тільки школярем, а насамперед людиною з багатогранними інтересами, запитами, прагненнями” (В. О. Сухомлинський).

 • Піклуйтеся про те, щоб дитяче серце не озлоблювалося, не стало холодним, байдужим, жорстоким унаслідок виховання ременем, потиличником, стусанами.
• Фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур'я. Ремінь убиває в дитячому серці чутливість.
• Уникайте ставити дитину в становище, коли та змушена оборонятися лінощами.
• Говоріть із дитиною так, щоб не залишалося ніяких сумнівів у тому, що ви керуєтесь турботою, занепокоєнням, а не бажанням відмежуватися від неї чи скривдити, образити.
• Будьте справедливі й чесні зі своїми дітьми.
• Не забувайте поділитися зі своїми дітьми удачами і прикрощами на роботі – і вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.
• Навчіть сина чи дочку вважати, що іграшковий автомобіль із поламаним колесом, ведмедик із відірваною лапою страждають від болю так само, як поранене пташеня: це виховує чуйність і доброту.
• Враховуйте основні методи виховання: переконання, вправи, стимулювання. Не забувайте підвищувати свою педагогічну майстерність виховання, читайте статті про виховання.

 Рекомендації батькам щодо подолання конфлікту

• Якщо реакція дитини помітно відрізняється від тієї, яку можна очікувати в даній ситуації, проаналізуйте: які глибинні проблеми або потреби тривожать дитину?
• Намагайтесь прийняти погляд дитини, подивитися на суть конфлікту її очима: що він може думати про дану ситуацію?
• Оцініть свою поведінку з погляду своєї дитини: що ви могли зробити такого, чого б ваші діти не зрозуміли?
• Осмисліть ситуацію: можливо, на даний момент ваша дитина відчуває тиск певних обставин, які могли спровокувати таку реакцію.
• Поміркуйте над тим, як ненав'язливо запропонувати обговорення реальних причин конфлікту.
• Продемонструйте дитині, що ви усвідомлюєте її потреби, що виявляєте про неї турботу.
• Виявляйте готовність зосередити свою увагу на інтересах, потребах дитини. Покажіть, що ви розумієте, як їй важко, і зробіть усе для того, щоб підтримати її.
• Спробуйте поділитися з дитиною своїми турботами про виникнення конфлікту в спокійній обстановці, уважно вислухайте її. Зробіть наголос на тому, що ви хочете усунути проблему і сконцентрувати свою увагу на її вирішенні. Недоцільно припускати взаємних звинувачень і роздратувань з приводу того, що сталося раніше в стосунках між дорослими та дітьми.

Пам’ятайте:

Рецепт щастя дитини – повноцінне і гармонічне, близьке і довірливе спілкування всіх членів сім’ї, а точніше, їх взаємна любов.