6 грудня – день вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі

Саме після трагічних подій цього дня, чоловіки Канади в 1991 році започаткували Білу Стрічку як символ активізму проти насильства над жінками та дітьми.

В цей день в 1989 році в передостанній день занять перед різдвяними канікулами сталася стрілянина і масове вбивство у Політехнічній школі Монреаля. Марк Лепін приніс до Політехнічної школи напівавтоматичну гвинтівку з якою мав намір розправитися із студентками і також передсмертний лист, в якому звинувачував фемінізм та жінок у своїх життєвих негараздах. Стрілянину Лепін почав у коридорі, де загинула перша жертва. Далі він перейшов до аудиторії 303, в якій відвідували заняття студенти: 10 жінок і 48 чоловіків. Наголосивши, що він ненавидить фемінізм, Лепін зробив два постріли у стелю та наказав чоловікам вийти у коридор і почав розстрілювати студенток, які залишилися в аудиторії. Від куль загинуло шість жінок, решта отримали різні ступені поранення, але залишилися в живих. Розправившись із студентками в аудиторії 303 Лепін вийшов у коридор і почав полювати за студентами в інших аудиторіях та їдальні, де загинули ще дві жінки. На третьому поверсі школи Лепін увірвався до аудиторії 311, де 26 студентів здавали усні іспити і відкрив стрілянину без розбору по всім, хто ховався між партами. Стрілянина у школі тривала близько 20 хвилин, під час якої Лепін застрелив у загальній кількості 14 жінок та поранив 13 інших студентів, серед них також чотирьох чоловіків. Після бійні у школі Марк Лепін покінчив життя самогубством. Обставини злочину, який скоїв Лепін та мотиви, які він пояснив у передсмертному листі викликали жваве обговорення. Розстріл жінок у Монреалі мав великий резонанс у канадському суспільстві і світі: він загострив увагу на проблемі насильства проти жінок. Метою проведення акції «16 днів проти насильства» є привернення уваги громадськості до актуальної для українського суспільства проблеми подолання насильства щодо жінок, домашнього насильства, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми, забезпечення рівних прав жінок і чоловіків та активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій до проблем насильства в сім’ї та захисту прав жінок. 

Це дуже важлива для України міжнародна ініціатива, оскільки рівність чоловіків і жінок безпосередньо впливає на соціальне, економічне та політичне життя країни, є принципово важливим показником для міжнародних партнерів та іміджу України на світовій арені, а також є одним із пріоритетів діяльності Уряду. 

https://www.facebook.com/yagotincpto.ucoz.ua/videos/%D0%B2%D1%88%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BF%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D1%96-%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BA-%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D1%83-%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D1%96-6-%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%8F-%D1%83-%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D1%85-16-%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B2-%D0%BF%D1%80%D0%BE/207583844877739/

 

5 грудня відзначається Всесвітній день волонтера

Кожного року, 5 грудня, волонтери в усьому світі відзначають Міжнародний день волонтерів, заснований Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй в 1985 році. В 2011 році відзначається десята річниця Міжнародного року волонтерів 2001 року. 5 грудня 2011 року в сотні країн на чотирьох континентах був представлений перший звіт про розвиток волонтерства у світі.

Міжнародний день волонтерів на сьогодні відзначається в усьому світі з тисячами волонтерів, які беруть участь в широкому колі волонтерських ініціатив.

Волонтерський рух – доброчинна діяльність, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбутковості, без заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот і суспільства в цілому. Людину, яка добровільно надає безоплатну соціальну допомогу та послуги інвалідам, хворим, особам і соціальним групам, що опинилися в складній життєвій ситуації, називають волонтером.

У Законі України «Про соціальні послуги» поняття «волонтер» трактується як фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер. Роль волонтерства у соціальній сфері визнана на державному рівні, що знаходить своє підтвердження в окремих законодавчих документах, зокрема у законах України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про соціальні послуги», в яких добровільна праця волонтерів визнається як необхідна та суспільно корисна.

З 1970 року Міжнародна асоціація добровольчих зусиль кожні два роки проводить Всесвітню конференцію волонтерів. На такій конференції, що проходила 1990 року в Парижі, було прийнято першу Загальну декларацію волонтерів. 2001 року на конференції в Амстердамі вона була переглянута. В ній, зокрема, зазначається, що в волонтерстві можуть проявлятися й підсилюватися спільність, піклування, служіння, несення суспільної відповідальності, навчання та розвиток; волонтерство може скріплювати суспільство та вирішувати його проблеми. Декларація підтримує право на волонтерську діяльність для всіх чоловіків, жінок та дітей, незалежно від їхньої раси, віросповідання, фізичних особливостей, соціального та матеріального становища.

З появою Інтернету виникло віртуальне волонтерство, або онлайн-волонтерство. До його проявів належить, зокрема, наповнення найбільшого й найпопулярнішого інтернет-довідника — Вікіпедії.

Сьогодні волонтерський рух має глобальний характер. Волонтерська діяльність як прояв милосердя і доброчинності буде існувати доти, доки існує потреба людей у тій чи іншій допомозі та обмежена державна участь у задоволенні потреб своїх громадян, їхній соціальній підтримці.

Уряди більш ніж 80-ти країн, у число яких входять і найбільш розвинені країни світу, визнали і сприяють розвиткові у своїх країнах національного волонтерського руху, розглядаючи його як діючий інструмент розвитку суспільства.

У світовій практиці найголовнішою ознакою волонтерства є те, що волонтер частину свого вільного (особистого) часу, сил, енергії, знань, досвіду добровільно (без примусу та вказівок „згори”) витрачає на здійснення діяльності, яка є корисною людям і суспільству загалом.

У Записці Генерального секретаря ООН, адресованій Комісії соціального розвитку Економічної та соціальної ради ООН, виділено найважливіші риси волонтерства.

Серед них турбота про людей, солідарність і гуманна корисливість, духовна якість і громадянська чеснота, багате джерело людського досвіду, нові інтелектуальні ресурси, участь і відповідальність як суть активної громадянської позиції, громадянськість, взаємодовіра, солідарність і відповідальність, етичний стандарт, який обумовлює якість людських взаємостосунків, забезпечення надійної платформи для відновлення зв’язків між людьми, нове бачення соціальної діяльності.

У незалежній Україні розвиток волонтерського руху датується початком 90-х років XX ст., коли було створено службу під назвою „Телефон Довіри”, де працювали волонтери (доброчинний Телефон Довіри в Одесі).

 У 2001 році була заснована Програма добровольців ООН, в рамках якої щороку тисячі людей з різних країн світу допомагають Організації добиватися миру і процвітання на планеті. Їх діяльність фінансується місцевими урядами, ООН та шляхом добровільних пожертвувань. Добровольці не отримують зарплати, але їм надається невелика сума на харчування, житло, а також медична страховка. Середній вік добровольців ООН - 39 років. Вони мають значний досвід роботи в даній сфері від 5 до 10 років.

Волонтери ООН в Україні  http://ukraine.unv.org/ua

Всеукраїнська молодіжна громадська організація волонтерських проектів «Служіння заради миру» http://sfp.org.ua

Портал для підвищення ефективності роботи неурядових організацій України «Громадський простір»http://www.civicua.org

Історія, теорія та практика волонтерського руху в Україні http://softacademy.lnpu.edu.ua/Programs/Kharchenko/Volonterstvo 

 Із 1992 року в Україні починає активно розвиватися мережа соціальних служб для молоді. Саме це спричинило активний розвиток волонтерського руху. Праця волонтерів була суттєвою допомогою соціальним педагогам та соціальним працівникам.

У 1991-1992 роках у зв’язку з розвитком соціально-педагогічної роботи все активніше почали говорити про важливість волонтерства в суспільстві.

Нині організація роботи волонтерів у державних і громадських організаціях виходить на якісно новий рівень.

Волонтерський рух, пов'язаний із війною на сході України, отримав велике суспільне та державне визнання, яке проявилося в високих рейтингах довіри, державних та недержавних нагородах, перейменуваннях вулиць тощо. Деякі волонтери увійшли у владні структури.  

Як з’явилося свято

Міжнародний день волонтерів — одна зі спеціальних дат ООН, встановлена резолюцією на 40-й сесії Генасамблеї у 1985 році.

Повна назва свята — Міжнародний день волонтерів в ім'я економічного і соціального розвитку.

ВІДЕО ДНЯ

Своєю резолюцією ООН закликала уряди стимулювати волонтерську діяльність. Згідно зі звітом Організації Об'єднаних Націй за 2018 рік, в усьому світі волонтерством займаються понад 1 млрд людей, чия робота відповідає за обсягам, що виконали б 109 млн людей, працюючи повний день. На 70% волонтерська діяльність у світі неформальна — люди займаються нею безпосередньо у своїх громадах, не беручи участі у жодних організаціях. 30% волонтерів є членами добровільних недержавних організацій.

Волонтерський рух в Україні — початок

Потужним поштовхом для волонтерства в Україні стали Революція Гідності та війна на Донбасі. Тисячі українців без жодного примусу допомагали Майдану продуктами, теплими речами, наметами, грошима. Згодом були налагоджені постачання ЗСУ та добровольчих підрозділів, що виконували завдання у зоні АТО, оскільки на той момент забезпечення з боку держави залишало бажати кращого. Волонтери збирали гроші та доправляли військовим майже все необхідне — від продуктів харчування, пального, транспорту, медикаментів та одягу до бронежилетів, тепловізорів, безпілотників та спецтехніки.

Першими великими волонтерськими об'єднаннями стали:

• Фонд оперативної національної допомоги Діани Макарової;
• Крила Фенікса Юрія Бірюкова;
• Народний тил Георгія Туки;
• Повернись живим, координатор — Віталій Дейнега;
• Народний проєкт Давида Арахамії.
  

Також волонтери займалися пошуком, ексгумацією та вивезенням тіл військових, загиблих на Донбасі. Нині цим опікується інститут Уповноваженого з питань зниклих безвісти за особливих обставинна чолі з Олегом Котенком, який з 2014 року очолював громадську організацію Група Патріот. 

Серед напрямків волонтерського руху в 2014—2022 роках також були медичний, реабілітаційний та допомога вимушеним переселенцям.

Після повномасштабного вторгнення

24 лютого 2022 року терористична держава РФ розпочала масований наступ на Україну, атакуючи з півночі, сходу та півдня. Одразу стихійно організувався потужний волонтерський рух допомоги українським військовим та цивільним, що страждали від війни.

Безпілотники для ЗСУ, зібрані на пожертви українців / Фото: Сергій Стерненко / Facebook

Тільки організацій, що надавали гуманітарну допомогу, в перші дні вторгнення було створено понад 1700, писало видання The Village. Оцінити кількість громадян, залучених до волонтерства, неможливо — лік іде на десятки тисяч, а благодійні внески роблять мільйони українців.

Волонтери годували тих, хто евакуйовувався з зони бойових дій, везли ліки й продукти до лікарень, допомагали комунальникам розбирати завали після бомбардувань. Особливо небезпечними для життя були спроби доправити гуманітарні вантажі на захоплені ворогом території.

Запити військових на транспорт, бронежилети, одяг тощо задовольнялися шляхом збору донатів через соцмережі.

«Ми бачимо, що дуже велика кількість засобів зв’язку — від волонтерів. Транспорт майже весь — волонтерський, це не держава купує новий, це купують волонтери. Питання розвідки — все це вирішується волонтерами. Враховуючи ще харчування, волонтери подвоюють замість Міністерства оборони реальний бюджет оборони», — казав у липні військовий журналіст Юрій Бутусов.

Міноборони України ще в березні створило онлайн-платформу Люди для України, мета якої — об'єднати та скоординувати дії волонтерів, що забезпечують потреби ЗСУ та Територіальної оборони.

Міністр Олексій Резніков визнав, що без допомоги волонтерів було б неможливо налагодити в екстремальних умовах постачання у військо, зокрема, бронежилетів і шоломів: «Взимку 2022-го українські виробники бронежилетів були спроможні виготовити 3−5 тис. одиниць броні на місяць. Що абсолютно не відповідало запитам військових».

Проблеми руху

Волонтерський рух з 2014 року зазнавав дискредитації з боку людей, які використовували благодійність українців задля власного збагачення. Чимало «фондів», прикриваючись допомогою АТО, не обліковували зібрані кошти або перераховували на потреби військових лише незначну частину. У 2015 році МВС оприлюднило назви восьми псевдоволонтерських структур, щодо діяльності яких були порушені кримінальні провадження.

Низка скандалів виникла і в 2022 році. У вересні президент Володимир Зеленський заявив: «Внесок наших волонтерів у перемогу України величезний. Але, на жаль, спливають факти й про нечесну діяльність. Один із таких — справа про продаж автомобілів для ЗСУ, яка набула розголосу».

Тоді Нацполіція висунула претензії двом львівським благодійним фондам, що закуповували за кордоном автівки для ЗСУ. У активіста Святослава Літинського пройшли обшуки. Той заявив, що має звіти про всі машини, завезені в Україну, і звинуватив владу у необґрунтованому переслідуванні волонтерів, які відправляють амуніцію ЗСУ, зауваживши, що такі випадки стали частішими в Україні.

Народний супутник

Утім, прикладів синергії волонтерів та держави значно більше. Відомі громадські діячі та майстри культури ставали обличчями волонтерського руху. Фонд Повернись живим (його нині координує Тарас Чмут), Сергій Стерненко, Роман Донік та багато інших активістів за ці дев’ять місяців зібрали мільйонні (в доларах) суми на потреби армії.

Після цього турецька компанія-виробник безпілотників Baykar повідомила, що не прийматиме оплату і безкоштовно відправить три Байрактари на український фронт.

Тоді Фонд Притули купив на гроші, зібрані в рамках проєкту Народний Байрактар, супутник компанії ICEYE. Компанія надала Міноборони України повний доступ до всіх можливостей одного зі своїх сателітів, який збирає інформацію за технологією Synthetic aperture radar (SAR). Крім того, було придбано доступ до сузір'я супутників, завдяки чому українські військові зможуть користуватися базою їхніх фото протягом року.

Міністр Резніков заявив, що це безпрецедентний здобуток, враховуючи можливості супутника ICEYE. «Наші військові і розвідка не приховували радості. Адже поєднання якісних розвідданих з супутників та можливостей високоточної зброї дійсно створює нові спроможності… Це справді хороші новини, до яких доклалися прості громадяни, український бізнес, волонтери, оборонне відомство, воєнна розвідка і фахівці Генштабу. Саме завдяки цій єдності Україна обов’язково переможе!» — зазначив він.

 

2 грудня – Міжнародний день боротьби за скасування рабства

Історія дати

Щороку 2 грудня за рішенням Генеральної Асамблеї ООН відзначається Міжнародний день боротьби за скасування рабства. Саме цього дня 1949 року на 4-й сесії ГА ООН було прийнято Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами. В України документ набрав чинності 15 лютого 1955 року.

За даними Організації Об’єднаних націй в світі налічувалося понад 40 мільйонів рабів, за даними Global Slavery Index цей показник сягає 46 мільйонів осіб. Чверть людей, які знаходяться в рабстві, – це діти.

Дослідниками виносяться чіткі критерії щодо визначення категорії рабського стану людини по відношенню до навколишнього суспільства. Існують сучасні форми рабства, такі як сексуальна експлуатація, торгівля людьми, продаж наречених, шлюби з примусу (цей показник склав більше 15 мільйонів осіб), ряд форм дитячої праці, насильницьке вербування дітей для використання у збройних конфліктах та боргова кабала. До рабів, на жаль, відносяться й ті, хто народився в неволі. Все це і багато інших форм рабства порушують права людини, принижують її людську гідність і суперечать законам цивілізованого світу.

Рабство здається чимось давно забутим

Рабство здається чимось давно забутим та минувшим, але  на жаль, це не так. В нашу цифрову епоху досі процвітає торгівля людьми. Торгівля людьми – це форма сучасного рабства не втрачає актуальності у ХХІ ст. для жодної країни світу, включаючи Україну. Експлуататори отримують прибуток через контроль та експлуатацію інших людей. Ця проблема може торкнутися кожного, незалежно від віку, статі, освіти чи соціального статусу. Щорічно близько 600 – 800 тисяч осіб у світі продають за кордон з метою експлуатації. Експлуатація може відбуватись як всередині країни так і поза її межами, а вербувальниками найчастіше є знайомі люди – ті, яким довіряють. Торгівля людьми може відбуватись у різних формах. Рабство на протязі століть видозмінювалася і виявлялося по-різному. Якщо деякі старі традиційні форми рабства досі присутні в своєму первісному вигляді, то деякі інші прийняли нові форми. Органи ООН з прав людини документально підтверджують наявність старих форм рабства, які закладені в традиційних віруваннях і звичаях. Такі форми рабства є результатом багаторічної дискримінації щодо найбільш уразливих груп суспільства, включаючи представників нижчих каст, племінних меншин і корінних народів.

Експлуатація дитячої праці

За деякими даними, один з десяти дітей в світі працює. В даний час дитяча праця використовується в світі в основному з метою економічної та сексуальної експлуатації. Це суперечить Конвенції про права дитини яка визнає «право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може становити небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному і соціальному розвитку ».

Відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, «торгівля людьми» означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання осіб шляхом погрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення , шахрайства, обману, зловживання владою або безпорадним станом або наданням чи отриманням плати чи вигоди для досягнення згоди особи, яка контролює іншу особу.

Поняття торгівлі людьми визначено рядом нормативно-правових актів. Першим сучасним міжнародно-визнаним тлумаченням терміну «торгівля людьми» є визначення, що міститься у Протоколі «Про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї» – означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

Законом України «Про протидію торгівлі людьми» визначено, що «торгівля людьми» — це здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

Подібне тлумачення цієї дефініції міститься у ст. 149 Кримінального кодексу України – торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи,

Експлуатація включає, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю чи послуги, рабство або звичаї, подібні до рабства практику, поневолення або вилучення органів. Згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію не береться до уваги, а якщо жертвою є дитина це кваліфікується як злочин навіть в тому випадку якщо не застосовувалася сила.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Також Конституцією України забороняється використання примусової праці.

Випадки торгівлі людьми також зафіксовані всередині України. Торгівля людьми заборонена й карається законом України за статтею 149 Кримінального кодексу України.

Згідно зі статтями 14 та 15 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод.

Цифри і факти

Близько 40,3 мільйона людей є жертвами сучасних форм рабства, включаючи 24,9 мільйона жертв примусової праці та 15,4 мільйона жертв примусових шлюбів.

З тисячі осіб в світі п’ятеро є жертвами сучасних работоргівців.

Один з чотирьох жертв – дитина.

З 24,9 мільйона жертв примусової праці 16 мільйонів знаходяться в приватному секторі, виконуючи роботу по дому, працюючи на будівництві або в сільському господарстві, 4,8 мільйона є жертвами сексуальної експлуатації, і 4 мільйони експлуатуються державною владою.

Жінки і дівчата складають 99 відсотків числа всіх жертв, зайнятих у комерційній секс-індустрії, а також 58% в інших секторах тіньової економіки.

 Ситуація в Україні

За даними Міністерства соціальної політики України кількість осіб, які постраждали від торгівлі людьми у 2020 році становить 131 осіб, але на жаль точні дані надати не представляється можливим, так як велика кількість осіб, перебуває і досі у рабстві та нікуди не звертається.

Торгівля людьми, що здійснюється через міжнародні кордони, вимагає співпраці і взаємодії між державами, якщо метою є ефективно боротися з цією ця злочинною діяльністю. ОБСЄ (Організація з безпеки і співробітництва в Європі), спеціальна міжурядова організація, що діє відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй, є однією з провідних інституцій з боротьби з проблемою торгівлі людьми, і регіони, де вона діє, включають Північну Америку, Європу, Росію та Центральну Азію.

Загальний річний дохід від торгівлі людьми становить від 5 до 9 мільярдів USD. Рада Європи констатує, що «Торгівля людьми досягла масштабів епідемії за останні десять років, з річним глобальним ринком близько 42,5 млрд. USD.» За оцінками ООН, близько 2,5 млн осіб з 127 різних країн є об’єктом торгівлі людьми в усьому світі.

Торгівля людьми тягне за собою експлуатацію людини через працю або комерційний секс. Жертвам торгівлі людьми не дозволяється куди-небудь відбути до прибуття на місця призначення. Їх утримують проти їхньої волі із застосуванням актів насильства, їх примушують працювати або надавати послуги торговцям або іншим особам. Роботи або послуги можуть бути якими завгодно — від кабальної або примусової праці до комерційної сексуальної експлуатації. Домовленість може бути представлена як трудовий договір, але при умовах відсутності або низької оплати або на умовах дуже великого визиску. Іноді домовленість укладається, як боргова кабала, коли потерпілому не надається дозвіл погасити борг або коли він не може цього здійснити.

Торгівля людьми та використання рабської праці є злочинами міжнародного характеру, що ставить під загрозу життя і здоров’я особи, супроводжується фізичним насильством, тортурами, погрозами і примусом. Суспільна небезпека цих злочинів збільшується за рахунок поєднання з іншими, не менш небезпечними: викрадення людей, незаконне позбавлення волі, захоплення заручників, бандитизм та ін. У більшості випадків вони пов’язані з порушенням трудового і міграційного законодавства. Торгівля людьми відбувається не тільки в сексуальне або трудове рабство, людей продають також і на органи.

Міжнародно — правове співробітництво в боротьбі з рабством

В  останні  десятиліття  досить  розвинулось  міжнародно-правове  співробітництво  в  боротьбі  з  рабством  і  торгівлею людьми. Організації, що протидіють торгівлі людьми — Організація Об’єднаних Націй, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Міжнародна організація з міграції – встановлюють ефективний міжнародно-правовий механізм запобігання даному злочину. Важливе місце в організаційно-правовому механізмі боротьби зі злочинністю належить Міжнародній організації кримінальної поліції . Управління ООН з боротьби з наркотиками і злочинністю є також відповідальним за відвернення злочинності, кримінальне правосуддя, приділяє особливу увагу боротьбі з і торгівлею людьми. У боротьбі з сучасною работоргівлею беруть участь також низка неурядових організацій, як наприклад, «La Strada», «Association for  Community  Development»  (Бангладеш),    «Bonded  Liberation Front» (Индия), «Anti-Slavery International» (США) та інші.

Нормативна база, яка стане у нагоді для захисту прав та законних інтересів осіб, що стали жертвам рабства, торгівлі людьми.

• Конституція України.
• Кримінальний кодекс України (стаття 149 «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини»)
• Закон України від 20.09.2011 року № 3739-І «Про протидію торгівлі людьми»;
• Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 № 29 «Про Національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми»
• Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 № 417 «Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми»
• Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2012 № 783 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми»
• Постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 № 660 «Про затвердження Порядку виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми»
• Наказ Мінсоцполітики від 18 червня 2012 року № 366 «Про внесення змін до форм заяви про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та розписки про нерозголошення відомостей»
• Наказ Мінсоцполітики від 30 липня 2013 року  № 458 «Про затвердження стандартів надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми»

          Акти міжнародного права:

• Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами (прийнята на IV сесії Генеральної Асамблеї 00Н 2 грудня 1949 року);
• Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлею людьми (2005 р.);
• Додатковий протокол до Конвенції ООН про боротьбу з транснаціональною органі­зованою злочинністю. Про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, та покарання за неї (ратифіковано Законом України від 04.02.2004 р. № 1433-ІV);
• Декларація про викорінення насильства по відношенню до жінок (Резолюція Генеральної Асамблеї № 48/104 від 20 грудня 1993 р.);
• Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї (ратифіковано 4 лютого 2004 р.);
• Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи «Про сексуальну експлуатацію, порнографію, проституцію, а також торгівлю людьми і підлітками» (прийнята 9 вересня, 1991 року на 461-му засіданні заступників міністрів);

Куди звертатись в разі якщо ви є постраждалим або знаєте особу відносно якої застосовується рабство, примусова праця або інші форми експлуатації:

527 та 0 800 505 501 – номери телефону Національної безкоштовної гарячої лінії з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів. 

https://www.facebook.com/sumysoczahyst/videos/%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%8C%D0%B1%D0%B8-%D0%B7%D0%B0-%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D1%80%D0%B0%D0%B1%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0/2389501391065142/ 

3 грудня - Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями

     Щороку разом із світовою спільнотою Україна відзначає день людей з інвалідністю. Разом з нами живуть люди, фізичні можливості яких обмежені. Це ті, хто з певних причин не може повноцінно забезпечувати себе, доглядати за собою. Інвалідність може бути вродженою і набутою в результаті травм, інфекцій, тощо.

Україна, як і всі цивілізовані країни з високою культурою людських відносин, до таких людей ставиться, як до людей з особливими потребами, які потребують додаткової уваги суспільства. Такі люди не називають себе інвалідами, вони не вимагають до себе жалю, для них важливе лише елементарне – можливість жити. Бути в суспільстві, самореалізуватися, мати доступ до гідної освіти і робочих місць.

     Проведення Міжнародного дня людей з обмеженими фізичними можливостями спрямовано на привернення уваги до проблем цієї категорії суспільства, захист їх гідності, прав та благополуччя. Це день підведення підсумків зробленого, аналіз фактичного становища людей з особливими потребами в суспільстві і визначення планів щодо поліпшення їх життєвого рівня.

На сьогодні в Україні є понад 2,7 млн. осіб, які мають інвалідність, у тому числі понад 222,3 тис. осіб з І групою інвалідності, 900,8 тис. осіб з ІІ групою інвалідності, 1416 тис. осіб з ІІІ групою інвалідності та понад 163,9 тис. дітей з інвалідністю.

Відповідно до Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» в Дніпропетровській області ведеться активна робота з реабілітації та підтримки – системи медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових, фізкультурно-спортивних, соціально-побутових заходів, спрямованих на надання визначеним особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму, для досягнення і підтримання ними соціальної та матеріальної незалежності, трудової адаптації та їх суспільної інтеграції в цілому, а також забезпечення таких осіб технічними та іншими засобами реабілітації і виробами медичного призначення. З року в рік зростає кількість і якість медичних та освітніх послуг, які надаються дітям-інвалідам. Постійно впроваджуються нові методики, розробляється індивідуальна програма реабілітації, застосовується нове обладнання, підвищується кваліфікація персоналу, періодично проводяться певні заходи оздоровчого, корекційного та пізнавального спектру.

Відзначаючи Міжнародний день інвалідів, прогресивне людство засвідчує цим, що громадяни з обмеженими фізичними можливостями потребують особливої уваги. Для них мають бути створені такі умови, які дають змогу відчувати себе рівними серед рівних. Адже саме ставлення до інвалідів визначає ступінь цивілізованості суспільства. Захищаючи гідність таких особливих людей, ми захищаємо своє людське обличчя.

Практика показує, що інваліди можуть бути і стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями, соціально-активними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства. Усунення бар`єрів на шляху до самореалізації осіб з особливими потребами, гарантування доступу до освіти і робочих місць на сьогодні є одним із пріоритетних напрямів соціальної політики України. Ми передбачаємо майбутнє, в якому люди зможуть отримати доступ до будівлі без використання сходів, де людина може отримати доступ до рампи на пляж, або може влаштуватися на роботу без страху дискримінації, отримати доступ до основної аудиторії. Наша держава взяла на себе і виконує конкретні зобов`язання щодо людей з обмеженими можливостями відносно матеріального забезпечення, створює для них необхідні правові, соціально-побутові умови життя, надає ряд пільг, конституційно гарантує рівні з іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства.

     Увага держави та милосердя, толерантність кожного з нас допоможуть спростити життя людей з обмеженими можливостями, створити майбутнє, де б люди не були виключені з соціуму з-за проблем зі здоров`ям.

Бажаємо всім людям з особливими потребами витримки, оптимізму, здоров`я, можливості втілити в реальність Ваші плани та задуми! 

 

Здоров'я – одне з основних джерел радості, щасливого та повноцінного життя. Здоров'я – це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів, психологічне, соціальне і духовне благополуччя.

Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо небезпечні ВІЛ і його кінцева стадія СНІД. СНІД – особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини.

З 1988 року 1 грудня відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом, що слугує справі зміцненню організованих зусиль у боротьбі з пандемією, яка поширюється у всіх регіонах світу.

Зусилля вчених спрямовано на винайдення ефективних методів подолання СНІДу, однак поки що говорити про успіх, про перемогу над вірусом ВІЛ передчасно. За оцінками експертів, сьогодні понад 50 млн. жителів планети Земля є ВІЛ-позитивними, а понад 20 млн. - вражені СНІДом. Кожного дня у світі інфікується 15-16 тис. осіб, переважно молодого віку.

На жаль, Україну визнано державою, яка від ВІЛ/СНІДу в Східній Європі постраждала найбільше. Сьогодні в нас офіційно зареєстровано 49 тис. осіб, що мають статус ВІЛ-позитивних. Серед них майже 4 тис. дітей у віці до 14 років. У тенетах СНІДу перебувають понад 3 тис. громадян України, з яких понад 100 дітей. Це офіційна статистика, зареєстрована в Українському центрі профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України. Міжнародні експерти вважають, що ВІЛ – позитивних у нас значно більше.

У всьому світі 1 грудня говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе ця глобальна епідемія. Згадують і оплакують тих, хто вже помер або смертельно хворий, говорять про масштаби трагедії і про те, що ця чума ХХ, а тепер вже і ХХI століття загрожує існуванню людства…

СНІД – особливо небезпечна хвороба, яка несе смертельну загрозу людству. Це інфекційне захворювання здатне за 10 - 20 років поставити рід людський під реальну загрозу вимирання.

У генеалогії цієї хвороби багато загадкового. Науковці й досі не дійшли згоди про походження лиховісного ВІЛ-вірусу імунодефіциту людини. Висуваються різні гіпотези, зокрема і фантастичні, мовляв, вірус занесли на Землю інопланетяни. Є й інші, обґрунтовані версії. Так, наприклад, югославський лікар та історик медицини Мірко Грек вважає, що привід для епідемії СНІДу – це порушення рівноваги між поширеними хворобами і тяжкими інфекційними захворюваннями, яких майже повністю позбулися завдяки успіхам медицини. За Греком, епідеміям нових, незнаних досі хвороб, передують їх поодинокі прояви впродовж десятиліть, навіть століть. Уся біда в тому, що медики просто не встигли своєчасно звернути на них увагу, вивчити й осмислити. До того ж новий вірус здатен досить довго нічим в організмі людини себе не виявляти, очікуючи більш сприятливих для себе умов. Існує багато інших версій науковців щодо виникнення цієї страшенної хвороби. 

Вірус СНІДу дуже дрібний, набагато менший за бактерії, проте неймовірно підступний. Розмножується, тільки потрапивши в клітини білих кров’яних тілець людини – основних вартових її імунної системи. Вірус руйнує їх із середини. Наслідки цього жахливі: людина стає беззахисною перед будь-якою інфекцією.

Першими, хто захворів на СНІД, були люди, які входили до так званої «групи ризику». Це наркомани, повії, гомосексуалісти, хворі на уроджену гемофілію (тому що їхнє життя залежить від систематичного введення препаратів із донорської крові).

Однак дуже швидко вірус СНІДу вийшов за межі названих груп ризику в основну популяцію населення.

Згідно з новими цифрами, які оприлюднив підрозділ ООН боротьби з ВІЛ/СНІДом, темпи поширення інфекції серед молоді в більшості уражених країн знижуються; виняток становить лише ситуація в Україні та Росії, де кількість ВІЛ – інфікованих серед молоді в віці від 15 до 24 років продовжує зростати.

Основні шляхи зараження ВІЛ-інфекцією:

- статевий;

- під час переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;

- при використанні нестерильного медичного інструментарію (шприців, системи для переливання крові та

ін.);

- від ВІЛ-інфекції або хворої на СНІД матері дитині до, під час або після пологів.

Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів може бути як коротким – чотири-п’ять тижнів, так і дуже довгим – декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини.

Як уже говорилося, найімовірнішими вірусоносіями є гомосексуалісти, наркомани, що вводять наркотики внутрівенно, повії, особи, які часто змінюють статевих партнерів, ВІЛ-інфіковані або хворі на СНІД.

Та було б великою помилкою думати, що СНІД вибирає собі жертви тільки серед групи ризику. Ризик інфікування на ВІЛ із більшою чи меншою ймовірністю загрожує кожній людині. Вірус-убивця розповсюджується планетою з неймовірною швидкістю. Епідемія страшна не тільки смертями, а й тим, що призводить до тяжкої соціальної та економічної деградації суспільства. 

Учені не втрачають надії, деякі навіть упевнені, що медикаменти, спроможні перемогти ВІЛ, неодмінно з’являться в найближчі роки. Що ж до вакцини для масового застосування, то, за їхніми прогнозами, вона з’явиться вже в нашому столітті. А поки що всі зусилля науковців і громадськості треба спрямувати на профілактику СНІДу – такі перспективи на найближче майбутнє.

А ми маємо пам'ятати: здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах - найкращі методи профілактики СНІДу.

Після надто важкої, а простіше, жахливої інформації, яку ми сьогодні почули, просто неможливо не вибрати життя. Нехай усе жахливе, що сталося з іншими, обійде нас, залишиться далеко-далеко. Нехай кожна людина до кінця усвідомить усю небезпеку, яку несе СНІД, і зробить усе можливе, щоб уберегти себе і своїх близьких та рідних від цієї страшної інфекції, бо СНІД може увійти практично в кожен дім, кожну сім’ю. 

Ще пропоную до вашої уваги ролики і відео про ВІЛ та СНІД

https://www.youtube.com/watch?v=5JgL1TvE6Qg 

https://www.youtube.com/watch?v=-218REzEXAQ

https://www.youtube.com/watch?v=ZeRxH3ooVcA  

https://www.youtube.com/watch?v=-E6nKEE4dvQ