5 грудня відзначається Всесвітній день волонтера

Кожного року, 5 грудня, волонтери в усьому світі відзначають Міжнародний день волонтерів, заснований Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй в 1985 році. В 2011 році відзначається десята річниця Міжнародного року волонтерів 2001 року. 5 грудня 2011 року в сотні країн на чотирьох континентах був представлений перший звіт про розвиток волонтерства у світі.

Міжнародний день волонтерів на сьогодні відзначається в усьому світі з тисячами волонтерів, які беруть участь в широкому колі волонтерських ініціатив.

Волонтерський рух – доброчинна діяльність, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбутковості, без заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот і суспільства в цілому. Людину, яка добровільно надає безоплатну соціальну допомогу та послуги інвалідам, хворим, особам і соціальним групам, що опинилися в складній життєвій ситуації, називають волонтером.

У Законі України «Про соціальні послуги» поняття «волонтер» трактується як фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний характер. Роль волонтерства у соціальній сфері визнана на державному рівні, що знаходить своє підтвердження в окремих законодавчих документах, зокрема у законах України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про соціальні послуги», в яких добровільна праця волонтерів визнається як необхідна та суспільно корисна.

З 1970 року Міжнародна асоціація добровольчих зусиль кожні два роки проводить Всесвітню конференцію волонтерів. На такій конференції, що проходила 1990 року в Парижі, було прийнято першу Загальну декларацію волонтерів. 2001 року на конференції в Амстердамі вона була переглянута. В ній, зокрема, зазначається, що в волонтерстві можуть проявлятися й підсилюватися спільність, піклування, служіння, несення суспільної відповідальності, навчання та розвиток; волонтерство може скріплювати суспільство та вирішувати його проблеми. Декларація підтримує право на волонтерську діяльність для всіх чоловіків, жінок та дітей, незалежно від їхньої раси, віросповідання, фізичних особливостей, соціального та матеріального становища.

З появою Інтернету виникло віртуальне волонтерство, або онлайн-волонтерство. До його проявів належить, зокрема, наповнення найбільшого й найпопулярнішого інтернет-довідника — Вікіпедії.

Сьогодні волонтерський рух має глобальний характер. Волонтерська діяльність як прояв милосердя і доброчинності буде існувати доти, доки існує потреба людей у тій чи іншій допомозі та обмежена державна участь у задоволенні потреб своїх громадян, їхній соціальній підтримці.

Уряди більш ніж 80-ти країн, у число яких входять і найбільш розвинені країни світу, визнали і сприяють розвиткові у своїх країнах національного волонтерського руху, розглядаючи його як діючий інструмент розвитку суспільства.

У світовій практиці найголовнішою ознакою волонтерства є те, що волонтер частину свого вільного (особистого) часу, сил, енергії, знань, досвіду добровільно (без примусу та вказівок „згори”) витрачає на здійснення діяльності, яка є корисною людям і суспільству загалом.

У Записці Генерального секретаря ООН, адресованій Комісії соціального розвитку Економічної та соціальної ради ООН, виділено найважливіші риси волонтерства.

Серед них турбота про людей, солідарність і гуманна корисливість, духовна якість і громадянська чеснота, багате джерело людського досвіду, нові інтелектуальні ресурси, участь і відповідальність як суть активної громадянської позиції, громадянськість, взаємодовіра, солідарність і відповідальність, етичний стандарт, який обумовлює якість людських взаємостосунків, забезпечення надійної платформи для відновлення зв’язків між людьми, нове бачення соціальної діяльності.

У незалежній Україні розвиток волонтерського руху датується початком 90-х років XX ст., коли було створено службу під назвою „Телефон Довіри”, де працювали волонтери (доброчинний Телефон Довіри в Одесі).

 У 2001 році була заснована Програма добровольців ООН, в рамках якої щороку тисячі людей з різних країн світу допомагають Організації добиватися миру і процвітання на планеті. Їх діяльність фінансується місцевими урядами, ООН та шляхом добровільних пожертвувань. Добровольці не отримують зарплати, але їм надається невелика сума на харчування, житло, а також медична страховка. Середній вік добровольців ООН - 39 років. Вони мають значний досвід роботи в даній сфері від 5 до 10 років.

Волонтери ООН в Україні  http://ukraine.unv.org/ua

Всеукраїнська молодіжна громадська організація волонтерських проектів «Служіння заради миру» http://sfp.org.ua

Портал для підвищення ефективності роботи неурядових організацій України «Громадський простір»http://www.civicua.org

Історія, теорія та практика волонтерського руху в Україні http://softacademy.lnpu.edu.ua/Programs/Kharchenko/Volonterstvo 

 Із 1992 року в Україні починає активно розвиватися мережа соціальних служб для молоді. Саме це спричинило активний розвиток волонтерського руху. Праця волонтерів була суттєвою допомогою соціальним педагогам та соціальним працівникам.

У 1991-1992 роках у зв’язку з розвитком соціально-педагогічної роботи все активніше почали говорити про важливість волонтерства в суспільстві.

Нині організація роботи волонтерів у державних і громадських організаціях виходить на якісно новий рівень.

Волонтерський рух, пов'язаний із війною на сході України, отримав велике суспільне та державне визнання, яке проявилося в високих рейтингах довіри, державних та недержавних нагородах, перейменуваннях вулиць тощо. Деякі волонтери увійшли у владні структури.  

Як з’явилося свято

Міжнародний день волонтерів — одна зі спеціальних дат ООН, встановлена резолюцією на 40-й сесії Генасамблеї у 1985 році.

Повна назва свята — Міжнародний день волонтерів в ім'я економічного і соціального розвитку.

ВІДЕО ДНЯ

Своєю резолюцією ООН закликала уряди стимулювати волонтерську діяльність. Згідно зі звітом Організації Об'єднаних Націй за 2018 рік, в усьому світі волонтерством займаються понад 1 млрд людей, чия робота відповідає за обсягам, що виконали б 109 млн людей, працюючи повний день. На 70% волонтерська діяльність у світі неформальна — люди займаються нею безпосередньо у своїх громадах, не беручи участі у жодних організаціях. 30% волонтерів є членами добровільних недержавних організацій.

Волонтерський рух в Україні — початок

Потужним поштовхом для волонтерства в Україні стали Революція Гідності та війна на Донбасі. Тисячі українців без жодного примусу допомагали Майдану продуктами, теплими речами, наметами, грошима. Згодом були налагоджені постачання ЗСУ та добровольчих підрозділів, що виконували завдання у зоні АТО, оскільки на той момент забезпечення з боку держави залишало бажати кращого. Волонтери збирали гроші та доправляли військовим майже все необхідне — від продуктів харчування, пального, транспорту, медикаментів та одягу до бронежилетів, тепловізорів, безпілотників та спецтехніки.

Першими великими волонтерськими об'єднаннями стали:

• Фонд оперативної національної допомоги Діани Макарової;
• Крила Фенікса Юрія Бірюкова;
• Народний тил Георгія Туки;
• Повернись живим, координатор — Віталій Дейнега;
• Народний проєкт Давида Арахамії.
  

Також волонтери займалися пошуком, ексгумацією та вивезенням тіл військових, загиблих на Донбасі. Нині цим опікується інститут Уповноваженого з питань зниклих безвісти за особливих обставинна чолі з Олегом Котенком, який з 2014 року очолював громадську організацію Група Патріот. 

Серед напрямків волонтерського руху в 2014—2022 роках також були медичний, реабілітаційний та допомога вимушеним переселенцям.

Після повномасштабного вторгнення

24 лютого 2022 року терористична держава РФ розпочала масований наступ на Україну, атакуючи з півночі, сходу та півдня. Одразу стихійно організувався потужний волонтерський рух допомоги українським військовим та цивільним, що страждали від війни.

Безпілотники для ЗСУ, зібрані на пожертви українців / Фото: Сергій Стерненко / Facebook

Тільки організацій, що надавали гуманітарну допомогу, в перші дні вторгнення було створено понад 1700, писало видання The Village. Оцінити кількість громадян, залучених до волонтерства, неможливо — лік іде на десятки тисяч, а благодійні внески роблять мільйони українців.

Волонтери годували тих, хто евакуйовувався з зони бойових дій, везли ліки й продукти до лікарень, допомагали комунальникам розбирати завали після бомбардувань. Особливо небезпечними для життя були спроби доправити гуманітарні вантажі на захоплені ворогом території.

Запити військових на транспорт, бронежилети, одяг тощо задовольнялися шляхом збору донатів через соцмережі.

«Ми бачимо, що дуже велика кількість засобів зв’язку — від волонтерів. Транспорт майже весь — волонтерський, це не держава купує новий, це купують волонтери. Питання розвідки — все це вирішується волонтерами. Враховуючи ще харчування, волонтери подвоюють замість Міністерства оборони реальний бюджет оборони», — казав у липні військовий журналіст Юрій Бутусов.

Міноборони України ще в березні створило онлайн-платформу Люди для України, мета якої — об'єднати та скоординувати дії волонтерів, що забезпечують потреби ЗСУ та Територіальної оборони.

Міністр Олексій Резніков визнав, що без допомоги волонтерів було б неможливо налагодити в екстремальних умовах постачання у військо, зокрема, бронежилетів і шоломів: «Взимку 2022-го українські виробники бронежилетів були спроможні виготовити 3−5 тис. одиниць броні на місяць. Що абсолютно не відповідало запитам військових».

Проблеми руху

Волонтерський рух з 2014 року зазнавав дискредитації з боку людей, які використовували благодійність українців задля власного збагачення. Чимало «фондів», прикриваючись допомогою АТО, не обліковували зібрані кошти або перераховували на потреби військових лише незначну частину. У 2015 році МВС оприлюднило назви восьми псевдоволонтерських структур, щодо діяльності яких були порушені кримінальні провадження.

Низка скандалів виникла і в 2022 році. У вересні президент Володимир Зеленський заявив: «Внесок наших волонтерів у перемогу України величезний. Але, на жаль, спливають факти й про нечесну діяльність. Один із таких — справа про продаж автомобілів для ЗСУ, яка набула розголосу».

Тоді Нацполіція висунула претензії двом львівським благодійним фондам, що закуповували за кордоном автівки для ЗСУ. У активіста Святослава Літинського пройшли обшуки. Той заявив, що має звіти про всі машини, завезені в Україну, і звинуватив владу у необґрунтованому переслідуванні волонтерів, які відправляють амуніцію ЗСУ, зауваживши, що такі випадки стали частішими в Україні.

Народний супутник

Утім, прикладів синергії волонтерів та держави значно більше. Відомі громадські діячі та майстри культури ставали обличчями волонтерського руху. Фонд Повернись живим (його нині координує Тарас Чмут), Сергій Стерненко, Роман Донік та багато інших активістів за ці дев’ять місяців зібрали мільйонні (в доларах) суми на потреби армії.

Після цього турецька компанія-виробник безпілотників Baykar повідомила, що не прийматиме оплату і безкоштовно відправить три Байрактари на український фронт.

Тоді Фонд Притули купив на гроші, зібрані в рамках проєкту Народний Байрактар, супутник компанії ICEYE. Компанія надала Міноборони України повний доступ до всіх можливостей одного зі своїх сателітів, який збирає інформацію за технологією Synthetic aperture radar (SAR). Крім того, було придбано доступ до сузір'я супутників, завдяки чому українські військові зможуть користуватися базою їхніх фото протягом року.

Міністр Резніков заявив, що це безпрецедентний здобуток, враховуючи можливості супутника ICEYE. «Наші військові і розвідка не приховували радості. Адже поєднання якісних розвідданих з супутників та можливостей високоточної зброї дійсно створює нові спроможності… Це справді хороші новини, до яких доклалися прості громадяни, український бізнес, волонтери, оборонне відомство, воєнна розвідка і фахівці Генштабу. Саме завдяки цій єдності Україна обов’язково переможе!» — зазначив він.